Дощовий ліс
Дощовий ліс — збірна назва для кількох різних лісових біомів, що розташовані на ділянках Землі з мінімальною річною нормою опадів від 1 750—2 000 мм. Розповсюджені на узбережжях вздовж теплих океанічних течій та у зонах мусонних вітрів. До них належать:
- тропічні дощові ліси
- тропічні гірські дощові ліси
- тропічне високогірне криволісся
- мангрові ліси
- дощові ліси помірної зони
- субтропічні дощові ліси
Тропічні дощові ліси поширені в екваторіальному поясі, а також на північ аж до 25° пн.ш. і на південь до 30° пд.ш. Найбільші тропічні дощові ліси розповсюджені в басейні річки Амазонки (тропічний ліс Амазонії або сельва), у Центральній Америці від Колумбії до півдня півострову Юкатан, на островах Вест-Індії та деяких ділянках на території США, в екваторіальній Африці від Камеруну до Демократичної Республіки Конго, в багатьох районах Південно-Східної Азії від М'янми до Індонезії і Папуа Нової Гвінеї, на сході провінції Квінсленд в Австралії.
За межами тропіків, дощові ліси помірної зони зустрічаються в Британській Колумбії, південно-східній Алясці, західних частинах штатів Орегон і Вашингтон, Чилі, Шотландії і Норвегії, західному Кавказі (Аджарія — регіон Грузії), частині західних Балкан, у Новій Зеландії, Тасманії і в частині східної Австралії (ліси із нотофагусу).
Дощові ліси є домом для близько від 40 % до 75 % від усіх тварин і рослин на планеті[1][2]. Було підраховано, що в тропічних лісах може бути багато мільйонів видів рослин, комах і мікроорганізмів, досі невідомих науці. Тропічні ліси називають «перлиною Землі» і «великою світовою аптекою», тому що більше чверті природних ліків були виявлені саме там[3].
Підлісок в лісі погано розвинений в багатьох місцях через слабке проникнення сонячного світла до рівня землі. Це дозволяє легко просуватися через суцільний, зрілий ліс. Якщо намет лісу зруйнований або розріджений, земля в цих місцях швидко заростає суцільним покровом заплутаних лоз, чагарників і невеликих дерев. Такі зарослі і непрохідні ділянки тропічних вологих лісів називають джунглями.
Тваринний світ дощових лісів дуже різноманітний і включає: ссавців (примати, котячі та ін.), рептилій (змії, черепахи, хамелеони тощо), птахів (вангові і зозулеві) і безхребетних. Також дуже поширені гриби, що харчуються останками рослин і тварин, які розкладаються. Багато видів рослин і тварин швидко зникають через знеліснення, знищення місць проживання і забруднення атмосфери[4].
Тропічні дощові ліси є джерелом деревини, харчових, генетичних, медичних матеріалів, корисних копалин. Вони вдіграють дуже важливу роль регуляції регіональних [клімат]ів, оскільки забезпечують до 50 % колообігу води шляхом транспірації, що призводить до активного хмароутворення над поверхнею територією їх зростання і повернення її у вигляді опадів.
Тропічні ліси також відповідають за кругообіг близько 28 % кисню у світі[5]. Часто процес кругообігу плутають із виробництвом кисню і тому дощові ліси також часто називають «легенями Землі». Проте це не зовсім вірно, оскільки тропічні ліси виробляють порівняно мало кисню, переважна більшість кисню виробляється ціанобактеріями у складі морського планктону[6][7]. Подібно до всіх зрілих лісів дощовий ліс поглинає та виділяє приблизно однакову кількість кисню та вуглецю — виділений деревами кисень окислюється при гнитті листя й деревини, використовується для дихання тварин, що живуть у ньому і т. ін. Тропічні дощові ліси, у багатьох випадках, виділяють надлишок вуглекислого газу, який перевищує продукцію кисню[8]. Проте дощові ліси відіграють головну роль у глобальному вуглецевому циклі як стійкі накопичувачі вуглецю, і знищення таких лісів приводить до збільшення вмісту вуглекислоти в атмосфері.
Природний ліс виділяє та поглинає величезну кількість вуглекислого газу. У глобальному довгостроковому масштабі, потоки вуглекислоти, що поглинається і виділяється, знаходяться приблизно в рівновазі, відтак незайманий тропічний ліс буде мати невеликий вплив на рівень атмосферного вуглекислого газу[9], хоча він, можливо, може впливати на інші кліматичні ефекти (наприклад, утворення хмар, кругообір водяної пари). Проте сьогодні не залишилося лісу, який можна вважати незайманим[10]. Людське втручання в екосистеми лісів, а особливо знеліснення внаслідок діяльності людей, так само як і інших чинники, людські або природні, такі, як пожежі та посухи[11], які призводять до загибелі дерев, грає важливу роль у спричиненні вивільнення тропічними лісами вуглекислого газу[12]. Деякі моделі клімату, що моделюють рослинний покрив, прогнозують великі втрати тропічних лісів Амазонки приблизно в 2050 році через посуху, загибель лісів з подальшим вивільненням ще більшої кількості вуглекислого газу[13].
Тропічні ліси характеризуються двома словами: теплі і вологі. Середньомісячна температура перевищує 18 °C протягом всіх місяців року[14]. Середньорічна кількість опадів становить не менше 168 см і може перевищувати 1 000 см, хоча зазвичай знаходиться в межах від 175 см до 200 см[15].
Більшість тропічних лісів у світі, пов'язані з розташуванням зони мусонів, також відомої як міжтропічна зона конвергенції[16]. Тропічні ліси — дощові ліси в тропіках, що знаходяться в екваторіальній зоні (між тропіком Рака і тропіком Козерога).
Вологі тропічні ліси знаходяться в Південно-Східній Азії (від М'янми (Бірма) до Філіппін, в Малайзії, Індонезії, на Папуа Новій Гвінеї і північному сході Австралії), на Шрі-Ланці, в Африці на південь від Сахари від Камеруну до Конго (Дощові ліси Конго), у Південній Америці (наприклад, Амазонський дощовий ліс), в Центральній Америці (наприклад, Босавас, на півдні півострова Юкатан), і на багатьох островах Тихого океану (таких як Гаваї).
Особливості тропічних дощових лісів:
- Складна просторова структура екосистеми;
- Відсутність ярусу чагарників;
- Дуже високий рівень біорізноманіття;
- Швидке розкладення органічного відпаду;
- Низька потужність ґрунтового покриву — 5—10 см, переважна більшість вуглецю та азоту міситься у живій частині лісу[17];
- Концентрація оксидів заліза і алюмінію через процес латеризації (зменшення вмісту кремнезему та збільшення окислів заліза й алюмінію) ґрунти мають яскраво-червоний або рудий кольори[8].
Детальніше дивіться у статті Мангровий ліс
Особливості тропічних мангрових лісів:
- Марґінальний ефект (ефект екотону) — заселення солоних та опріснених біотопів берегової лінії тропічних морів;
- Високий рівень біорізноманіття;
- Відсутність ярусу чагарників;
- Накопичення нерозкладених органічних решток;
- Утворення боліт.
Для визначення дощових лісів помірного поясу використовують різні критерії. Так, у Північній Америці для означення помірних вологих лісів широко[18] використовують таке означення[19]: середньорічна кількість опадів повинна становити понад 1 400 мм на рік, середньорічна температура повинна бути між 4 °C та 12 °C.
Тим не менш, необхідна річна кількість опадів залежить від таких факторів, як розподіл опадів протягом року, температура протягом року і наявність туману, а відтак визначення в інших країнах значно відрізняються. Наприклад, австралійське визначення помірних дощових лісів радше еколого-структурне, а не кліматичне: лісовий намет закриває принаймні 70 % неба, ліс складається в основному з деревних порід, які не потребують пожеж для регенерації, натомість сіянці здатні рости в тіні і в природних прогалинах в полозі. Остання умова, наприклад, виключає частину помірних дощових лісів західної частини Північної Америки, оскільки для Псевдотсуги Мензіса, одного з його домінуючих видів дерев, для початку зростання нового покоління дерев потрібне знищення існуючого[20]. Північноамериканське визначення, в свою чергу, виключає частину помірних дощових лісів в інших країнах.
Помірні ліси займають більшу частину земної кулі, але дощові ліси помірної зони зустрічаються лише в декількох регіонах світу. Помірні ліси є дощовими лісами в регіонах з помірним кліматом. Вони зустрічаються в Північній Америці (на Тихоокеанському Північному Заході, на узбережжі Британської Колумбії і в Скелястих Горах западині на схід від Принс-Джордж), в Європі (частина Британських островів, таких як прибережні райони Ірландії і Шотландії, на півдні Норвегії, частині Західних Балкан на Адріатичному узбережжі, а також на північному заході Іспанії та прибережних районах східної частини Чорного моря, у тому числі у Грузії та у прибережних районах Туреччини), у Східній Азії (в південній частині Китаю, Тайваню, на більшій частині Японії та Кореї, на острові Сахалін і прилеглому до нього Далекосхідному узбережжі Росії), в Південній Америці (південь Чилі), а також в Австралії та Новій Зеландії.
Особливості помірних дощових лісів:
- Наявність чітко виражених фенофаз;
- Значний рівень біорізноманіття;
- Наявність чагарникового ярусу;
- Повільний рівень розкладу відмерлої органіки;
- Значна потужність ґрунтового покриву — 50-150 см.
У тропічних дощових лісах, як правило, виділяють з 3-4 основних яруси (деревостан, намет лісу, підлісок, лісова підстилка), кожен з яких складається з різних рослин і які заселяють різні тварини, котрі пристосовані до життя в певних умовах.
Деревостан містить невелику кількість дуже високих дерев, які виросли вище загального намету лісу і досягли висоти 45-55 м, хоча в окремих випадках деякі види досягають 70-80 м[21][22]. На цей ярус часто сильний вплив чинять високі температури і сильні вітри. Тварини, що населяють даний ярус: орли, метелики, кажани та деякі види мавп.
Лісовий намет утворює більшість дерев тропічного дощового лісу, як правило, 30-45 м заввишки. Найбільше біорізноманіття на Землі знаходиться саме тут — у суцільному покриві з листя, утвореного суміжними верхівками дерев. Намет лісу, за деякими оцінками, є місцем проживання близько 50 % всіх існуючих видів рослин. Основна частина — епіфіти, що прикріплюються до стовбурів і гілок дерев, і отримують воду та мінеральні речовини від дощу і з органічних решток. Фауна за своїм складом близька до ярусу деревостою, але різноманітніша. Також передбачається, що в полозі дощового лісу мешкає чверть всіх видів комах.
Учені вже давно припускали, що намет лісу є місцем проживання значної кількості видів, але лише недавно були розроблені практичні методи вивчення. Ще в 1917 році натураліст Вільям Біб[en] говорив: «ще один континент життя залишається незвіданим, але не на Землі, а за 200 футів над її поверхнею, поширюючись на тисячі квадратних миль». Повноцінні дослідження намету лісу почалися тільки в 1980-х роках, коли вчені розробили методи досягнення цього ярусу (наприклад, використання арбалетів для стрільби мотузками). Дослідження намету лісу все ще знаходяться в зародковому стані, але розробляються й інші методи вивчення: використання аеростатів і дирижаблів, будівництво кранів і спеціальних пішохідних доріжок, прокладених у кронах дерев. Наука, що займається доступом до верхівок дерев, називається дендронавтика (англ. Dendronautics)[23].
Ярус підліску знаходиться між наметом лісу та лісовою підстилкою. В цьому ярусі мешкає величезна кількість видів птахів, змій, ящірок, комах, а також хижаків (ягуари, удави і леопарди). Листя у дерев і чагарників цього ярусу набагато більших розмірів порівняно з деревами намету лісу. До підліску також відносяться молоді дерева, які згодом виростуть до рівня намету лісу. До ярусу підліску досягає лише 5 % від загальної кількості сонячних променів, одержуваних наметом лісу. Цей ярус іноді також називають ярусом чагарників, хоча в силу відсутності власне чагарників у деяких лісах, він може розглядатися і як окремий ярус. Так, ярус чагарників відсутній у тропічних дощових лісах і мангрових лісах, хоча підлісок, що складається з молодих дерев, присутній. У помірних дощових лісах присутні власне чагарники.
Лісова підстилка є найнижчим ярусом і отримує лише 2 % сонячного світла, тому на цьому ярусі можуть виростати тільки рослини, пристосовані до низької освітленості. Далеко від берегів річок, боліт і відкритих просторів, де росте густий підлісок, лісова підстилка відносно вільна від рослинності. Вона містить рослини, що гниють і останки тварин, які швидко розкладаються завдяки теплому, вологому клімату, який сприяє швидкому розкладанню. Цьому також сприяють багато форм грибів.
Незважаючи на бурхливу рослинність, якість ґрунту в тропічних дощових лісах часто є дуже низькою. Швидке гниття, викликане бактеріями, перешкоджає накопиченню гумусу. Через це потужність шару ґрунту в тропічних дощових лісах зазвичай не перевищує 5-10 см. Велика концентрація заліза і оксидів алюмінію через процес латеризації надає ґрунту яскраво-червоного кольору і іноді утворює родовища мінералів (наприклад, бокситів). У більшості дерев коріння розташовується поблизу поверхні, оскільки на глибині недостатньо поживних речовин і більшу частину мінеральних речовин дерева отримують з верхнього шару залишків листя і тварин, що розкладаються. На молодих утвореннях, особливо вулканічного походження, ґрунти можуть бути досить родючими. При відсутності дерев на оголених поверхнях ґрунту може накопичуватися дощова вода, створюючи розмив ґрунту і запускаючи процес ерозії.
У помірних дощових лісах, котрі ростуть у холоднішому кліматі, діяльність бактерій і грибів, що у тропічних широтах сприяють швидкому розкладанню органіки, є не такою інтенсивною, а відтак швидкість гниття та розкладання інших органічних решток є значно меншою. Через це ґрунти у зонах помірних вологих лісів мають змогу накопичувати гумус, а товщина ґрунтового покриву іноді може сягати 150 см.
Тропічні та дощові ліси помірної зони піддавалися значним вирубкам та розчищенням протягом 20-го століття, з метою сільськогосподарського використання цих земель, і площа, вкрита лісами, в усьому світі продовжує скорочуватися[24]. Біологи встановили, що велика кількість видів в даний час потрапляють на межу вимирання (можливо, більше ніж 50 000 на рік; в такому разі, каже Едвард Вілсон з Гарвардського університету, чверть або навіть більше всіх видів на Землі можуть бути знищені протягом найближчих 50 років[25]) внаслідок зникнення їх природного середовища проживання разом зі знищенням тропічних лісів.
Іншою причиною зникнення дощових лісів є розширення міських територій. Прибережні дощові ліси, що ростуть уздовж прибережних районів східної Австралії в даний час стають дедалі рідшими через стрічкову забудову для задоволення попиту на прибережний спосіб життя[26].
Ліси знищуються швидкими темпами[27][28][29]. Майже 90 % тропічних дощових лісів Західної Африки було знищено[30]. З часу приходу людей 2 000 років тому, Мадагаскар втратив дві третини своїх первісних дощових лісів[31]. При нинішніх темпах вирубки, тропічні дощові ліси в Індонезії зникнуть за 10 років, а в Папуа Новій Гвінеї — за 13 - 16 років[32].
Ряд країн[33], зокрема Бразилія, оголосили своє знеліснення національною катастрофою[34]. Знеліснення в Амазонії, за офіційними даними уряду, в 2008 році зросло на 69 % порівняно з 2007 роком[35]. До 2030 року вирубка лісів може знищити або серйозно пошкодити близько 60 % тропічних дощових лісів Амазонки, говориться в доповіді Всесвітнього фонду природи[36].
Тим не менш, 30 січня 2009 в «Нью-Йорк Таймс» вийшла стаття, в якій заявлялося: «За деякими оцінками, на кожен акр вирубаного за рік тропічного лісу припадає більше 50 акрів нових лісів, що ростуть у тропіках …» Нові ліси включають вторинний ліс, що росте на колишніх сільськогосподарських угіддях[37].
- ↑ (англ.)Rainforests.net - Variables and Math. Архів оригіналу за 2 лютого 2013. Процитовано 4 січня 2009.
- ↑ (англ.)Rainforest Facts [Архівовано 28 травня 2014 у Wayback Machine.]
- ↑ (англ.)Rainforests at Animal Center [Архівовано 8 липня 2012 у Wayback Machine.]
- ↑ (англ.)Impact of Deforestation—Extinction [Архівовано 25 вересня 2017 у Wayback Machine.]
- ↑ (англ.)Killer Inhabitants of the Rainforests [Архівовано 22 січня 2011 у Wayback Machine.]
- ↑ (англ.)Broeker, W.S. (2006). Et tu, O2?. Breathing easy. Columbia University. Архів оригіналу за 6 жовтня 2006. Процитовано 9 листопада 2006.
- ↑ Pregitzer, K. and Uskirchen, S. (2004) Carbon cycling and storage in world forests: biome patterns related to forest age. Global Change Biology 10: 1–26
- ↑ а б (укр.)Ірина Боднарук (21 січня 2008). Тропічні ліси спричинюють парниковий ефект?. Станіславівський Натураліст. Архів оригіналу за 22 серпня 2011. Процитовано 6 грудня 2008.
- ↑ (англ.) Grida.no [Архівовано 4 серпня 2009 у Wayback Machine.]
- ↑ (англ.) Lewis, S.L., Phillips, O.L., Baker, T.R., Lloyd, J. et al. 2004 «Concerted changes in tropical forest structure and dynamics: evidence from 50 South American long-term plots» Phil. Trans. R. Soc. Lond. 359
- ↑ (англ.) Drought may turn forests into carbon producers. The Age. Melbourne. 6 березня 2004. Архів оригіналу за 12 лютого 2011. Процитовано 21 березня 2012.
- ↑ (англ.) Malhi, Y and Grace, J. 2000 « Tropical forests and atmospheric carbon dioxide», Tree 15
- ↑ DOI:10.1007/s00704-004-0049-4
Нема шаблону {{Cite doi/10.1007/s00704-004-0049-4}}.заповнити вручну - ↑ (англ.)Susan Woodward. Tropical broadleaf Evergreen Forest: The rainforest. [Архівовано 25 лютого 2008 у Wayback Machine.] Retrieved on 2008-03-14.
- ↑ (англ.) Newman, Arnold. The Tropical Rainforest: A World Survey of Our Most Valuable Endangered Habitat: With a Blueprint for Its Survival. New York: Checkmark, 2002. Print.
- ↑ (англ.)Hobgood (2008). Global Pattern of Surface Pressure and Wind. [Архівовано 18 березня 2009 у Wayback Machine.] Ohio State University. Retrieved on 2009-03-08.
- ↑ Андрій М. Заморока (1 лютого 2009). Чи можливе відновлення дощових тропічних лісів?. Станіславівський Натураліст. Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 2 лютого 2009. (укр.)
- ↑ (англ.)A Review of Past and Current Research. Ecotrust. Архів оригіналу за 2 лютого 2013. Процитовано 23 жовтня 2008.
- ↑ (англ.) Alaback, P.B. 1991: Comparative ecology of temperate rainforests of the Americas along analogous climatic gradients. Rev. Chil. Hist. Nat. 64: 399—412.
- ↑ Pseudotsuga menziesii var. menziesii. USDA Forest Service. Архів оригіналу за 24 вересня 2008. Процитовано 23 жовтня 2008.
- ↑ (англ.)Bourgeron, Patrick S. Spatial Aspects of Vegetation Structure. У Frank B. Golley (ред.). Tropical Rain Forest Ecosystems. Structure and Function. Ecosystems of the World (вид. 14A). Elsevier Scientific. с. 29—47. ISBN 0-444-41986-1.
- ↑ (англ.)Sabah. Eastern Native Tree Society. Архів оригіналу за 28 лютого 2008. Процитовано 14 листопада 2007.
- ↑ (англ.) Dendronautics — Introduction [Архівовано 14 червня 2006 у Wayback Machine.]
- ↑ (англ.) Entire rainforests set to disappear in next decade [Архівовано 4 грудня 2008 у Wayback Machine.], The Independent
- ↑ (англ.) Talks Seek to Prevent Huge Loss of Species, New York Times
- ↑ (англ.) Littoral Rainforest-Why is it threatened? [Архівовано 21 червня 2009 у Wayback Machine.]
- ↑ (англ.) Thomas Marent: Out of the woods [Архівовано 24 травня 2012 у Archive.is], The Independent
- ↑ (англ.) Brazil: Amazon Forest Destruction Rate Has Tripled [Архівовано 25 травня 2013 у Wayback Machine.], Fox News Channel, September 29, 2008
- ↑ (англ.) Papua New Guinea's rainforests disappearing faster than thought [Архівовано 8 червня 2008 у Wayback Machine.]
- ↑ (англ.) Rainforests & Agriculture [Архівовано 30 вересня 2012 у Wayback Machine.]
- ↑ (англ.) Science: Satellite monitors Madagascar's shrinking rainforest, 19 May 1990, New Scientist [Архівовано 14 січня 2012 у Wayback Machine.]
- ↑ (англ.) China is black hole of Asia's deforestation [Архівовано 23 листопада 2018 у Wayback Machine.], AsiaNews.it, 24 March 2008
- ↑ (англ.) Amazon deforestation rises sharply in 2007 [Архівовано 19 березня 2009 у Wayback Machine.], Usatoday.com, January 24, 2008
- ↑ (англ.) Vidal, John (20 May 2005). Rainforest loss shocks Brazil. guardian.co.uk. London. Архів оригіналу за 25 березня 2010. Процитовано 7 July 2010.
- ↑ (англ.) Brazil: Amazon deforestation worsens [Архівовано 26 січня 2011 у Wayback Machine.], Msnbc.com, August 30, 2008
- ↑ Benjamin, Alison (6 December 2007). More than half of Amazon will be lost by 2030, report warns. guardian.co.uk. London. Архів оригіналу за 30 травня 2009. Процитовано 7 July 2010.
- ↑ (англ.) New Jungles Prompt a Debate on Rain Forests [Архівовано 2 грудня 2011 у Wayback Machine.], The New York Times, January 30, 2009
- Ю. Одум Основы экологии — М.: «Мир», 1975. — пер. с англ., 3-е изд. — 740 с.
- Butler, R. A. (2005) A Place Out of Time: Tropical Rainforests and the Perils They Face. Published online: Rainforests.mongabay.com [Архівовано 2 грудня 2010 у Wayback Machine.]
- Richards, P. W. (1996). The tropical rain forest. 2nd ed. Cambridge University Press ISBN 0-521-42194-2
- Whitmore, T. C. (1998) An introduction to tropical rain forests. 2nd ed. Oxford University Press. ISBN 0-19-850147-1
- Тропічний ліс Великого Конґо [Архівовано 19 вересня 2011 у Wayback Machine.] (укр.)
- Тропічні ліси. минуле чи майбутнє? [Архівовано 20 серпня 2011 у Wayback Machine.] (укр.)
- Новозеландські дощові ліси помірної зони каурі [Архівовано 18 серпня 2011 у Wayback Machine.] (укр.)
- Animals in a rainforest — тварини дощового лісу [Архівовано 6 липня 2010 у Wayback Machine.]
- Rainforest Action Network [Архівовано 28 вересня 2019 у Wayback Machine.]
- The Sabah Biodiversity Experiment on rainforest restoration — рекультивація дощового лісу [Архівовано 20 січня 2019 у Wayback Machine.]
- EIA forest reports [Архівовано 22 квітня 2011 у Wayback Machine.]: Investigations into illegal logging.
- EIA in the USA
- The Coalition for Rainforest Nations
- The Prince's Rainforests Project
- United Nations Forum on Forests — Форум ООН про дощовий ліс [Архівовано 19 червня 2009 у Wayback Machine.]
- Dave Kimble's Rainforest Photo Catalog (Wet Tropics, Australia)
- Rainforest Plants — рослини дощового лісу
| Література та бібліографія | |
|---|---|
| Тематичні сайти | |
| Словники та енциклопедії | |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |
