Елія Коррейя
| Елія Коррейя | |
|---|---|
| Народилася | 1949[1][2][…] Лісабон |
| Країна |  Португалія[4] |
| Діяльність | письменниця, перекладачка, драматургиня, поетеса |
| Alma mater | School of Arts and Humanities of the University of Lisbond |
| Знання мов | португальська[5] |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 5571806 |
Е́лія Корре́йя (порт. Hélia Correia; нар. лютий 1949) — португальська романістка, драматургиня, поетеса та перекладачка. Лавреатка Премії Камоенса (2015).
Народилась у Лісабоні в лютому 1949 року, і виросла в рідному місті її матері Мафрі. Її батько був антифашистом, якого поплічники салазарівців заарештували ще до її народження[6]
В Лісабонському університеті вона вивчала романську філологію[7] У цей час вона почала публікувати вірші в тогочасних літературних додатках, таких як Juvenil do Diário de Lisboa під егідою Маріо Каштрим (Mário Castrim)[6].
Після періоду роботи викладачем середньої школи Елія Коррейя вступила в аспірантуру, досліджуючи класичний театр.
Серйозна літературна кар'єра Елії Корейї розпочалась в 1981 році з опублікування дебютного твору під назвою O Separar das Águas. Вона досить швидко здобула значний комерційний успіх та визнання з боку критиків, причому останні похвалили її за новизну письма, яка, втім, не втрачала зв'язок з найкращими літературними традиціями. Вони угледіли в творчості Корейї впливи Каміло Кастело Бранко та Емілі Бронте, а також ремінісценції з давньогрецькою драматургією[6].
Декілька її романів, включаючи O Número dos Vivos (1982) і Montedemo (1983), можна вважати творами магічного реалізму. Сама Коррейя не спростовувала це твердження, висловившись, що не варто ігнорувати важливості латиноамериканського магічного реалізму[6]
Деякі критики також відзначають, що на її більш ранні твори вплинула французька феміністська думка. Марія Тереза Орта описала твори Коррейї як "вісцеральні" та "первісні"[8].
Починаючи з 1990-х вона почала писати театральні твори. Авторка інтерпретувала давньогрецькі міфи з точки зору жіночих героїнь, таких як Антігона в Perdição, Exercício sobre Antígona, Єлена Троянська в O Rancor, Exercício sobre Helena[9].
У 2001 році з'явилася її найпопулярніша книга Lillias Fraser, події якої розгортаються між 1746 і 1762 роками на території Шотландії та Португалії, охоплюючи землетрус у Лісабоні. Книга здобула премію Португальського PEN-клуба.
- Художня література
- 1981 - O Separar das Águas
- 1982 - O Número dos Vivos
- 1983 - Монтедемо
- 1985 - Вілла Селесте
- 1987 - Сома
- 1988 - «Fenda Erótica»
- 1991 - Casa Eterna
- 1996 - Інсянія
- 2001 - Лілліас Фрейзер
- 2001 - Antartida de mil folhas
- 2002 - Apodera-te de mim
- 2008 - Контос
- 2014 - Vinte degraus e outros contos
- Поезія
- 1986 – A Pequena Morte / Esse Eterno Canto
- 2012 – A Terceira Miséria
- Драматургія
- 1991 – Perdição, Exercício sobre Antígona
- 1991 – Florbela
- 2000 – O Rancor, Exercício sobre Helena
- 2005 – O Segredo de Chantel
- 2008 – A Ilha Encantada
- Твори для дітей
- 1988 – A Luz de Newton (сім історій про кольори)[10]
- 2001 Премія Португальського PEN-клубу - за Lillias Fraser[10]
- 2006 Премія Máxima de Literatura - за Bastardia[10]
- 2010 Премія Фонду Інес де Каштру (Fundação Inês de Castro) - за Adoecer [11]
- 2012 Премія Casino da Póvoa - за поетичну збірку A Terceira Miséria[10]
- 2013 Премія Вержиліо Феррейри - за внесок до літератури, присуджена Університетом Евори[10]
- 2013 Літературна премія Correntes d'Escritas - за A Terceira Miséria, данину Греції[11]
- 2015 Гран-прі Camilo Castelo Branco - за 20 Degraus e Outros Contos
- 2015 Премія Камоенса[6].
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #137492626 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ NUKAT — 2002.
- ↑ Національна бібліотека Португалії — 1796.
- ↑ Prêmio Camões de Literatura
- ↑ Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ а б в г д Queirós, Luís Miguel; Gomes, Kathleen; Coutinho, Isabel; Lucas, Isabel (17 червня 2015). Hélia Correia é a vencedora do Prémio Camões. Publico. Архів оригіналу за 19 квітня 2016. Процитовано 18 червня 2015.
- ↑ Hélia Correia distinguida com Prémio Vergílio Ferreira 2013 pela Universidade de Évora. Rádio e Televisão de Portugal. 19 лютого 2013. Архів оригіналу за 6 лютого 2016. Процитовано 19 березня 2020.
- ↑ Owen, Hilary; Alonso, Cláudia Pazos (February 2011). Antigone's Daughters?: Gender, Genealogy and the Politics of Authorship in 20th-Century Portuguese Women's Writing. Bucknell University Press. с. 232. ISBN 978-1-61148-003-0.
- ↑ Fernandes, Ana Raquel. Hélia Correia. Institute of Modern Languages Research. Архів оригіналу за 11 березня 2017. Процитовано 20 червня 2015.
- ↑ а б в г д Costa, Maria João (21 лютого 2013). Hélia Correia vence Prémio Correntes d'Escritas. Rádio Renascença. Архів оригіналу за 19 червня 2015. Процитовано 20 червня 2015.
- ↑ а б Andrade, Sérgio C. (21 лютого 2013). Hélia Correia vence Correntes d’Escritas e presta homenagem à Grécia. Público. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 19 березня 2020.
- Біографія Елії Коррейї на ресурсі «Центр студій сучасної жіночої літератури» / Centre for the Study of Contemporary Women's Writing (Лондонський університет) (англ.)
- Опис твору "A Terceira Miséria" (порт.)
- Рецезія на твір "A Terceira Miséria" (порт.)
 | |
|---|---|
| Література та бібліографія | |
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль | BIBSYS: 90401860 · BLBNB: 001530095 · BNE: XX1512945 · BNF: 12110842z · CiNii: DA17814196 · Freebase: /m/026qdlp · GND: 137492626 · ICCU: PUVV125920 · ISNI: 0000000109198728 · J9U: 987007316074805171 · LCCN: n92003166 · LIH: LNB:BVGu;=Bq · NCF: ncf11951993 · NKC: jo2016922716 · NTA: 068699530 · NUKAT: n2008054551 · PTBNP: 33813 · RERO: 02-A019070617 · SHARE: 603389 · SUDOC: 029492718 · VIAF: 81676059 |