Міфоманія
Міфоманія (грец. mythos — легенда, сказання + mania — прагнення, потяг) — поведінкова залежність, аномальна схильність до вигадок, фантазування, містифікації оточуючих, розповіді неймовірних історій.[1][2][3][4][5]
Коли люди, діти, підлітки вдаються до брехні, обману, у них завжди є мотиви: уникнути покарання, уникнути відповідальності, підняти в очах оточуючих свою значимість, але міфомани таких мотивів зазвичай не мають. Відсутністю корисливих мотивів міфоманія відрізняється від псевдології. Подібно клептоманам, міфомани на перший погляд не мають на меті вигоди, більш того, своєю поведінкою сильно підривають собі репутацію. Щоб гарно брехати і при цьому не потрапити в халепу, для цього потрібно мати відмінну пам'ять. Міфоманів захоплює скоріше не бажання ввести інших в оману, а сама дія, задоволення брехати, займатися міфотворчістю. Сам процес вигадування неймовірних історій приносить їм задоволення. У психологічному плані подібна діяльність ілюструє процес переходу мотиву на ціль-механізм: утворення нових, в даному випадку патологічних потреб.
Для маленьких дітей така тенденція є досить природною, тому що вони ще не можуть з упевненістю розрізняти світ власних мрій і дійсність (уявна брехливість).
Хоча найвідомішим з міфоманів є, мабуть, барон Мюнхгаузен, синдромом Мюнхгаузена у медицині називають не міфоманію, а іншу патологію — один з видів симулятивного розладу, коли пацієнти зазвичай викладають історії захворювання з рисами неправдоподібністі і драматичності та вимагають від лікарів для себе термінового хірургічного втручання.
Псевдологія або Патологічна брехливість (грец. pseudos — брехня + logos — слово, мова) — психічний стан, у якому суб'єкт схильний говорити часто і докладно неправду про себе при збереженні пам'яті та достатньому рівні інтелекту, що підвищує його значущість та цікавість до нього з боку оточення. У такому стані людину важко змусити визнати себе брехуном оскільки цей стан звичайно сполучений з некритичною вірою в реальність вигаданого. У разі викриття вона змінює тему, виявляє агресію до викривальника тощо. Притаманна особам з асоціальним розладом особистості, часто супроводжує важкі хвороби, такі як шизофренія. Близька за змістом до міфоманії, але на відміну від останньої має мотив для обману.
Брехня – це дія як свідомого, так і навмисного чи навмисного надання неправдивого твердження.[6] Звичайна брехня є оборонною і її говорять, щоб уникнути наслідків правди. Вони часто є білою брехнею, яка щадить почуття іншого, відображає просоціальне ставлення та робить можливим цивілізований людський контакт.[7] Патологічну брехню можна охарактеризувати як звикання до брехні. Це коли людина постійно бреше без особистої вигоди.[8]
Бути патологічним брехуном має багато наслідків. Через брак довіри більшість патологічних брехунів терпить крах. Якщо це продовжиться, брехня може стати настільки серйозною, що спричинить юридичні проблеми, включаючи, але не обмежуючись, шахрайство.[9]
- Dupre E. Pathologi de l'imagination et de l'emotive. Paris: Payot, 1925.
- Психологический словарь [Архівовано 4 квітня 2009 у Wayback Machine.]
- Мифомания, как форма поведенческой зависимости
- Психологічний словник[недоступне посилання з листопадаа 2019]
- Психологический словарь [Архівовано 31 травня 2009 у Wayback Machine.]
- ↑ Hart, Christian L.; Curtis, Drew A. (7 вересня 2020). What Is Pathological Lying. Psychology Today (англ.). Psychology Today. Процитовано 11 листопада 2020.
- ↑ Griffith, Ezra E. H.; Baranoski, Madelon; Dike, Charles C. (1 вересня 2005). Pathological Lying Revisited. Journal of the American Academy of Psychiatry and the Law. American Academy of Psychiatry and the Law. 33 (3): 342—349. PMID 16186198. Архів оригіналу за 13 січня 2013. Процитовано 7 квітня 2019.
- ↑ Dike, Charles C. (1 червня 2008). Pathological Lying: Symptom or Disease?. 25 (7). Архів оригіналу за 10 січня 2013. Процитовано 20 лютого 2022.
- ↑ Pathological Liar: How to Cope with Someone's Compulsive Lies. Healthline. 27 серпня 2018. Архів оригіналу за 20 лютого 2022. Процитовано 20 лютого 2022.
- ↑ Curtis, Drew A.; Hart, Christian L. (December 2020). Pathological Lying: Theoretical and Empirical Support for a Diagnostic Entity. Psychiatric Research and Clinical Practice. 2 (2): 62—69. doi:10.1176/appi.prcp.20190046.
- ↑ Lying. (n.d.). Dictionary.com Unabridged. Retrieved September 26, 2011. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 20 лютого 2022.
- ↑ King BH, Ford CV (January 1988). Pseudologia fantastica. Acta Psychiatrica Scandinavica. 77 (1): 1—6. doi:10.1111/j.1600-0447.1988.tb05068.x. PMID 3279719. S2CID 221390958.
- ↑ When Does Compulsive Lying Become a Pathological Disorder. United We Care. 12 березня 2021. Архів оригіналу за 20 лютого 2022. Процитовано 20 лютого 2022.
- ↑ Dike, Charles C. (1 червня 2008). Pathological lying: symptom or disease? Living with no permanent motive or benefit. Psychiatric Times. 25 (7): 67—73. Шаблон:GALE.