Руй Барруш

	Руй Барруш
	Руй Барруш
	Руй Барруш у 2011 році
Особисті дані
Народження	24 листопада 1965 (59 років)
	Паредеш, Португалія
Зріст	159 см
Вага	60 кг
Громадянство	Португалія
Позиція	півзахисник
Професіональні клуби*
Національна збірна
Тренерська діяльність**
	* Ігри та голи за професіональні клуби; враховуються лише в національному чемпіонаті.
	** Тільки на посаді головного тренера.
Руй Барруш у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Барруш.

Руй Барруш (порт. Rui Barros, нар. 24 листопада 1965, Паредеш) — португальський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Провів за «Порту» сім сезонів, з них шість разів ставав чемпіоном країни. Крім того виступав за кордоном у «Ювентусі» та «Монако», з якими виграв кілька національних Кубків, а також Кубок УЄФА з італійцями у 1990 році. Також грав за національну збірну Португалії. Футболіст року в Португалії (1988).

Клубна кар'єра

У дорослому футболі дебютував 1984 року виступами за команд «Спортінг» (Ковільян), в якій провів один сезон, взявши участь у 25 матчах чемпіонату. Звідти він перейшов в інший клуб другого дивізіону чемпіонату Португалії, «Варзім». З цим клубом Барруш вийшов у вищий дивізіон національної першості, де і дебютував з командою у сезоні 1986/87^[1].

Руй Барруш у 1989 році у формі «Ювентуса».

Влітку 1987 року Барруш став гравцем «Порту». За один сезон Руй виграв у складі команди Суперкубок УЄФА, де забив єдиний м'яч у першій грі з «Аяксом», Міжконтинентальний кубок, чемпіонат і Кубок країни. У матчах національної першості він забив 12 голів, а після закінчення сезону був визнаний найкращим гравцем країни.

22 липня 1988 року за 7,5 мільярдів лір перейшов в італійський «Ювентус». У новому клубі футболіст був переведений на позицію треквартісти, не маючи чіткого положення на полі^[2], де мав замінити багаторічного лідера клубу Мішеля Платіні^[3]. У першому ж сезоні, граючи у парі з данцем Мікаелем Лаудрупом, португалець забив 15 голів, ставши найкращим бомбардиром команди^[4]. У другому сезоні в клубі він допоміг команді виграти Кубок Італії і Кубок УЄФА^[5]. З лав «ювентіні» Барруша змусив піти прихід на пост головного тренера команди Луїджі Майфреді, який вирішив повністю змінити склад «бьянконері».

У 1990 році Барруш перейшов в «Монако», куди його запросив Арсен Венгер. Там португалець склав дует нападу разом з Джорджем Веа. У першому ж сезоні футболіст виграв з командою Кубок Франції, а на наступний рік дійшов до фіналу Кубка кубків, але там його команда програла бременському «Вердеру»^[6].

У 1993 році Руй підписав контракт з іншим французьким клубом, «Марселем», де став грати із співвітчизником Паулу Футре. Клуб зайняв в чемпіонаті сезону 1993/94 друге місце, але через корупційний скандал був відправлений у Другий дивізіон, після чого більшість футболістів покинули «Марсель», серед них був і Барруш.

1994 року повернувся до клубу «Порту», за який відіграв ще 6 сезонів, в п'яти з яких був гравцем основного складу команди. Він виграв з клубом 5 чемпіонатів країни, 2 Кубка і 3 Суперкубка Португалії. Завершив професійну кар'єру футболіста виступами за команду «Порту» у 2000 році.

Виступи за збірну

29 березня 1987 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Португалії у зустрічі відбору на Євро-1988 з Мальтою (2:2), вийшовши на заміну в другому таймі замість Антоніу Фрашку^[7]. В подальшому Руй стабільно грав за збірну, був лідером команди^[8], однак на великі турніри збірна не виходила, проваливши відбори на чемпіонати Європи 1988 та 1992 років, а також чемпіонати світу 1990 та 1994 років.

Лише з п'ятої спроби португальці зуміли вийти у фінальну стадію міжнародного турніру, вигравши разом з Руєм, що провів два матчі, відбіркову групу на Євро-1996, втім у фінальну заявку на турнір Барруш не був включений головним тренером Антоніу Олівейрою.

Останній матч у формі національної команди він провів 14 грудня 1996 року в рамках відбору на чемпіонат світу 1998 році з Німеччиною (0:0). Всього протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 10 років, провів у формі головної команди країни 36 матчів, забивши 4 голи.

Кар'єра тренера

Після завершення кар'єри гравця Барруш залишився працювати в структурі «Порту». Влітку 2005 року головний тренер голландець Ко Адріансе запросив його на посаду свого помічника. А після його відходу у серпні 2006 року навіть двічі в товариських іграх проти англійських клубів «Портсмут» (2:1) і «Манчестер Сіті» (1:0)^[9] був виконувачем обов'язки головного тренера команди^[10], а 16 серпня 2006 року в цьому ж статусі привів клуб до перемоги в Суперкубку Португалії^[11]^[12]. Незважаючи на це досягнення через кілька тижнів на пост головного тренера був призначений Жезуалду Феррейра^[13], а Руй став його помічником і в цьому статусі допоміг клубу виграти три поспіль чемпіонати, а також два Кубки і Суперкубок Португалії^[14]. В 2010 році Барруш разом з Феррейрою покинув клуб.

З червня 2010 і по березень 2014 року працював скаутом у «Порту», після чого повернувся на посаду асистента, допомагаючи спочатку Луїшу Каштру, а потім Юлену Лопетегі. Після звільнення останнього у січні 2016 року знову на кілька матчів став виконувачем обов'язки головного тренера.

У червні 2018 року очолив тренерський штаб команди «Порту Б» з другого дивізіону Португалії^[15], де працював до лютого 2021 року.

Статистика виступів

Статистика виступів за збірну

Статистика матчів і голів за збірну — Португалія

Дата	Місто	Господарі	Результат	Гості	Турнір	Голи	Примітки
29-3-1987	Фуншал	Португалія	2 – 2	Мальта	Відбір до ЧЄ 1988	-	46'
23-9-1987	Стокгольм	Швеція	0 – 1	Португалія	Відбір до ЧЄ 1988	-	86'
20-12-1987	Аттард	Мальта	0 – 1	Португалія	Відбір до ЧЄ 1988	-
16-11-1988	Порт	Португалія	1 – 0	Люксембург	Відбір до ЧС 1990	-
25-1-1989	Афіни	Греція	1 – 2	Португалія	товариський матч	-
29-3-1989	Лісабон	Португалія	6 – 0	Ангола	товариський матч	-	46'
11-10-1989	Саарбрюккен	Люксембург	0 – 3	Португалія	Відбір до ЧС 1990	1
19-12-1990	Мая	Португалія	1 – 0	США	товариський матч	-
2-9-1992	Лінц	Австрія	1 – 1	Португалія	товариський матч	-	26' 70'
24-2-1993	Порт	Португалія	1 – 3	Італія	Відбір до ЧС 1994	-	35'
28-4-1993	Лісабон	Португалія	5 – 0	Шотландія	Відбір до ЧС 1994	2
10-11-1993	Лісабон	Португалія	3 – 0	Естонія	Відбір до ЧС 1994	-
17-11-1993	Мілан	Італія	1 – 0	Португалія	Відбір до ЧС 1994	-
15-8-1995	Ешен (Ліхтенштейн)	Ліхтенштейн	0 – 7	Португалія	Відбір до ЧЄ 1996	-
3-9-1995	Порт	Португалія	1 – 1	Північна Ірландія	Відбір до ЧЄ 1996	-	74'
14-12-1996	Лісабон	Португалія	0 – 0	Німеччина	Відбір до ЧС 1998	-	78'
Усього		Матчів	36		Голів	4

Титули і досягнення

Як гравця

Чемпіон Португалії (6):

«Порту»: 1987–88, 1994–95, 1995–96, 1996–97, 1998–99, 1999–00

Володар Кубка Португалії (3):

«Порту»: 1987–88, 1997–98, 1999–00

Володар Суперкубка Португалії (5):

«Порту»: 1993, 1994, 1996, 1998, 1999

Володар Кубка Італії (1):

«Ювентус»: 1989–90

Володар Кубка Франції (1):

«Монако»: 1990–91

Володар Суперкубка УЄФА (1):

«Порту»: 1987

Володар Міжконтинентального кубка (1):

«Порту»: 1987

Володар Кубка УЄФА (1):

«Ювентус»: 1989–90

Як тренера

Володар Суперкубка Португалії (1):

«Порту»: 2006

Особисті

Футболіст року в Португалії: 1988

Примітки

↑ Rui Barros [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]; at SJPF (in Portuguese)
↑ Італія — така безглузда країна
↑ Emanuel, Giancarlo (23 червня 2012). Il 10 dopo Alex, la maglia che scotta [The 10 after Alex, the number that burns]. La Stampa (Italian) . Архів оригіналу за 5 грудня 2014. Процитовано 3 січня 2017.
↑ Сучасне в сучасному футболі. Друг парадоксів
↑ Bedeschi, Stefano (23 листопада 2013). Gli eroi in bianconero: RUI BARROS [The heroes in black and white: RUI BARROS] (Italian) . Tutto Juve. Процитовано 10 вересня 2015.
↑ 1991/92: Bremen shine in Stadium of Light [Архівовано 2010-05-03 у Wayback Machine.]
↑ Football MATCH: 29.03.1987 Portugal v Malta
↑ Чемпіонат світу-98. Відбірковий турнір. Європа. Група 9
↑ Co Adriaanse demite-se [Co Adriaanse resigns] (порт.). Jornalismo Porto Net. 9 серпня 2006. Процитовано 27 квітня 2017.
↑ Адріансе подав у відставку
↑ O primeiro onze oficial do míster Rui Barros
↑ Rui Barros: «É importante começar bem a época»
↑ Феррейра очолив «Порту». Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 1 грудня 2018.
↑ Rui Barros, o pequeno treinador que já saboreou um outro tetra [Rui Barros, the little coach who has already tasted another four-peat]. Diário de Notícias (порт.). 10 травня 2009. Процитовано 27 квітня 2017.
↑ Rui Barros sucede a Folha nos "bês" do FC Porto [Rui Barros succeeds Folha at FC Porto's "b's"] (порт.). Rádio Renascença. 13 червня 2018. Процитовано 14 червня 2018.

Посилання

Руй Барруш на сайті PlaymakerStats.com (англ.)
Руй Барруш на сайті ForaDeJogo (англ.) (порт.)
Профіль тренера на сайті ForaDeJogo (англ.)
Руй Барруш на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
Руй Барруш на сайті ФІФА (англ.)

Руй Барруш на сайті transfermarkt.com (англ.)
Руй Барруш на сайті Eu-football.info (англ.)

Біографії Футбол Португалія

Це незавершена стаття про футболіста.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Rui Barros [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]; at SJPF (in Portuguese)

[2] Італія — така безглузда країна

[3] Emanuel, Giancarlo (23 червня 2012). Il 10 dopo Alex, la maglia che scotta [The 10 after Alex, the number that burns]. La Stampa (Italian) . Архів оригіналу за 5 грудня 2014. Процитовано 3 січня 2017.

[camapa-4] Сучасне в сучасному футболі. Друг парадоксів

[Tutto-5] Bedeschi, Stefano (23 листопада 2013). Gli eroi in bianconero: RUI BARROS [The heroes in black and white: RUI BARROS] (Italian) . Tutto Juve. Процитовано 10 вересня 2015.

[6] 1991/92: Bremen shine in Stadium of Light [Архівовано 2010-05-03 у Wayback Machine.]

[7] Football MATCH: 29.03.1987 Portugal v Malta

[8] Чемпіонат світу-98. Відбірковий турнір. Європа. Група 9

[9] Co Adriaanse demite-se [Co Adriaanse resigns] (порт.). Jornalismo Porto Net. 9 серпня 2006. Процитовано 27 квітня 2017.

[10] Адріансе подав у відставку

[11] O primeiro onze oficial do míster Rui Barros

[12] Rui Barros: «É importante começar bem a época»

[13] Феррейра очолив «Порту». Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 1 грудня 2018.

[14] Rui Barros, o pequeno treinador que já saboreou um outro tetra [Rui Barros, the little coach who has already tasted another four-peat]. Diário de Notícias (порт.). 10 травня 2009. Процитовано 27 квітня 2017.

[15] Rui Barros sucede a Folha nos "bês" do FC Porto [Rui Barros succeeds Folha at FC Porto's "b's"] (порт.). Rádio Renascença. 13 червня 2018. Процитовано 14 червня 2018.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]

[12]

[13]

[14]

[15]

Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво	The Trading Card Database
Спорт	eu-football.info · FBref · Footballdatabase.eu · Kicker.de · Munzinger Sport · National-Football-Teams.com · PlaymakerStats.com · Transfermarkt.de · Transfermarkt.de · worldfootball.net · ФІФА
Нормативний контроль	Freebase: /m/098p12 · GTAA: 148633