володар

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	волода́р	володарі́
Р.	володарю́	володарі́в
Д.	володарю́ волода́ре́ві	володаря́м
З.	володар	володарі́в
Ор.	володаре́м	володаря́ми
М.	володарі́ володарю́	володаря́х
Кл.	волода́рю*	володарі́*

во-ло́-да́р

Іменник, істота, чоловічий рід (тип відмінювання 1b^ за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -волод-; суфікс: -ар.

Вимова

• МФА : [wɔlɔˈdɑr] (одн.), [wɔlɔdɐˈrʲi] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. той, кому належить яка-небудь власність, майно; власник чого-небудь; господар ◆ немає прикладів застосування.
2. той, хто стоїть на чолі держави, краю і т. ін. (про короля, князя). ◆ немає прикладів застосування.
3. той, хто має владу над ким-, чим-небудь, вільно розпоряджається кимсь або чимсь; велитель ◆ немає прикладів застосування.
4. той або те, що має великий вплив на кого-, що-небудь ◆ немає прикладів застосування.

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: володарка, володарство, володарювання, володільник прикметники: володарний, володарський дієслова: володарювати, володати

Етимологія

Від psl. *voldḗtī д.-рус. володѣти, дієприкм. володы із *володѫ, ст.-слов. владѣти, власти, владѫ, укр. володiти, болг. вла́дам, владе́я, сербохорв. вла́дати, вла̑да̑м, словен. ládati, vládati, чеськ. vlásti, vladu, пол. włodać, władać; праіндоєвр. *walǝ- «бути сильним, могутнім, володіти»

Переклад

той, кому належить яка-небудь власність, майно; власник чого-небудь; господар
Російськаru: властелин, повелитель

той, хто стоїть на чолі держави, краю і т. ін.

той, хто має владу над ким-, чим-небудь, вільно розпоряджається кимсь або чимсь

той або те, що має великий вплив на кого-, що-небудь

Джерела

• Словник УЛІФ: володар