Адріанопольська битва (378)
| Адріанопольська битва | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Готська війна (377—382) | |||||||
 | |||||||
| 41°48′ пн. ш. 26°36′ сх. д. / 41.800° пн. ш. 26.600° сх. д. | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
 Вестготи
|
 Східна Римська імперія
| ||||||
| Командувачі | |||||||
| Фрітігерн | Валент † | ||||||
| Військові сили | |||||||
| від 15 000 до 30 000 | |||||||
| Втрати | |||||||
| невідомо | від 10 000 до 20 000 | ||||||
Адріанопольська битва (9 серпня 378 року) — битва між готами (переважно племенами тервінгів, грейтунгів, про яких повідомляє Амміан Марцеллін, і які, на думку більшості дослідників, є вестготами й остготами Йордана), аланами та іншими народами на чолі з вестготським королем Фрітігерном з одного боку й римським військом на чолі з імператором Валентом з іншого, у римській провінції Фракія, за 13 км на північ від Адріанополя.
Римлян була вщент розбито — загинула майже вся армія та сам імператор[1].
Адріанопольська битва вважається однією з поворотних, що змінила баланс сил на користь германців. Вона часто вважається передвісником падіння Римської імперії[2].
Хоч на з'єднання з Валентом йшли війська на чолі з його племінником Граціаном, однак він вирішив не чекати їх, а виступив проти ворога з тим військом, яке мав. Під час одного з переходів військо вийшло назустріч готам. Готська кіннота якраз була відсутня, тож готи сховалися в таборі, оточеному возами. Імператор не хотів, аби його військо, змучене маршем, з ходу вступало в бій, однак солдати, побачивши ворога, почали закликати його розпочати наступ, а передові загони без наказу кинулися на штурм табору. Валент змушений був відправити їм на допомогу все військо. Однак штурм був невдалий, і атаку було відбито, у цей час повернулася готська кіннота.
Переправившись через Дунай на територію Східної Римської імперії, остготські князі Алатей та Сафракс приєдналися до повстання Фрітігерна і разом з ним брали участь у битві при Адріанополі. Кіннота Алатея і Сафракса вдалим маневром вирішила долю цієї битви на користь готів.
Змучені довгим переходом та невдалим штурмом, римляни опинилися між ворожим табором та кіннотою. Внаслідок бою римську армію було повністю розгромлено, а сам імператор Валент загинув у бою[3].
Адріанопольска битва відбулася в той момент, коли в цілому Римській імперії вдалося подолати попередню кризу та реформувати військо. Нищівна поразка в такий момент перервала процес поступового одужання імперії та знову занурила її в хаос.
- ↑ Це єдиний випадок за усю римську історію, коли імператор загинув в битві.
- ↑ К.в, Жуков (2013). Американские историки о военных причинах падения Рима. Вестник Новгородского государственного университета им. Ярослава Мудрого. Т. 1, № 73. ISSN 2076-8052. Архів оригіналу за 25 серпня 2018. Процитовано 11 січня 2019.
- ↑ О.В., Вус; М.В., Фомин (1 січня 2016). Сражение при Адрианополе 9 августа 378 г. Триумф германцев и трагедия римлян. Материалы по археологии и истории античного и средневекового Крыма. № 8. Архів оригіналу за 4 січня 2018. Процитовано 8 травня 2017.
- Советская историческая энциклопедия, Москва, 1961
- Вус О. В., Фомин М. В. 2016. Сражение при Адрианополе 9 августа 378 г. Триумф германцев и трагедия римлян. МАИАСК 8, 375––390.
- Макдауэлл С. 2011. Адрианополь 378 г. н. э. Разгром римских легионов. B: Синицина Л. (пер.). Москва: Эксмо.
- Burns T. S. 1973. The Battle of Adrianople: A Reconsideration. Historia 22, 336—345.
- Eisenberg R. 2009. The Battle of Adrianople: A Reappraisal. Hirundo 8, 108—120.
|
Це незавершена стаття про битву. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |