Гібон (Hylobates) — один з чотирьох родів гібонових, що мають ареал розповсюдження в Південно-Східній Азії. Раніше був єдиним родом в родині, але з початку XXI сторіччя в категорію родів були також виділені номаскуси, сіаманги і гулоки.[1] Гібони є найрізноманітнішим і широко поширеним родом гібонових. Представники цього роду мають 44 хромосоми і часто мають кільце білого хутра навколо обличчя.[2]

Гібон
гібон білорукий (Hylobates lar)
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Синапсиди (Synapsida)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Примати (Primates)
Підряд: Haplorhini
Інфраряд: Вищі примати (Simiiformes)
Родина: Гібонові (Hylobatidae)
Рід: Гібон (Hylobates)
Illiger, 1811
Типовий вид
Hylobates lar
Linnaeus, 1771
Види
Ареал розселення видів роду Hylobates
Вікісховище: Hylobates

Анатомія

ред.

Довжина тіла гібонів 45-90 см. Звичайна вага від 5-8 до 13 кг. Статура досить граціозна. Передні кінцівки сильно подовжені. Є невеликі сідничні мозолі. Перший палець кисті досить довгий. У зап'ясті є центральна кістка. Зовнішній ніс добре розвинений. Волосяний покрив густий, забарвлення сильно варіює від чорного або бурого до темно-жовтого, майже кремового або білуватого. У Hylobates lar кисті і стопи білі, обличчя оточене білим волоссям. Щічні зуби гібонів чотирибугорчаті.

Поширення

ред.

Гібони мешкають у густих тропічних лісах — до 2400 м над рівнем моря.

Ареал

ред.

Гібони мешкають на територіях від Південного Китаю (Юньнань) до Західної та Центральної Яви. Ареал розповсюдження — індійський штат Ассам, китайська провінція Юньнань, півострови Індокитай і Малакка, пагорби Тенассерім на кордоні Таїланду і М'янми, острови Суматра, Хайнань, Ментавай, Ява і Калімантан.

Спосіб життя

ред.

Ведуть деревний спосіб життя, на землю спускаються рідко. Харчуються переважно рослинами (листям, плодами), але поїдають також і різних безхребетних і хребетних (комах, павуків, пташенят і яйця птахів). По гілках пересуваються за допомогою брахіації. Тримаються невеликими групами з 2-б осіб, що, як правило, представляють окрему сім'ю. Вагітність — 200—212 діб. У виводку зазвичай одне дитинча. Статева зрілість настає у віці 6-10 років. У неволі тривалість життя до 23 років.

Систематика

ред.

Гібриди

ред.

Гібриди Hylobates muelleri та Hylobates agilis зустрічались на острові Калімантан.[3]

Кладограма

ред.

Кладограма підродини гібонових:

Гибонові (Hylobatinae)
|--Сіаманг (Symphalangus)
|--N.N.
     |--Номаскус (Nomascus)
     |--N.N.
        |--Хулок (Hoolock)
        |  |--Західний хулок (Hoolock hoolock)
        |  |--Східний хулок (Hoolock leuconedys)
        |
        |--Гібони (Hylobates)
            |--Кампучийський гібон (Hylobates pileatus)
            |--N.N.
                |--N.N.
                |   |--Карликовий гібон (Hylobates klossii)
                |   |--Серебристий гібон (Hylobates moloch)
                |
                |--Гібон Мюллера (Hylobates muelleri)
                |--N.N.
                    |--Чорнорукий гібон (Hylobates agilis)
                    |--Білорукий гібон (Hylobates lar)

Примітки

ред.
  1. Mootnick, A.; Groves, C. P. (2005). A new generic name for the hoolock gibbon (Hylobatidae). International Journal of Primatology. 26 (26): 971—976. doi:10.1007/s10764-005-5332-4.
  2. а б Geissmann, Thomas. Gibbon Systematics and Species Identification. Процитовано 13 квітня 2006.
  3. Payne, J. and Francis, C. (2005). A Field Guide to the Mammals of Borneo. Kota Kinabalu, Sabah, Malaysia: Sabah Society. с. 230. ISBN 967-99947-1-6.

Джерела

ред.
pFad - Phonifier reborn

Pfad - The Proxy pFad of © 2024 Garber Painting. All rights reserved.

Note: This service is not intended for secure transactions such as banking, social media, email, or purchasing. Use at your own risk. We assume no liability whatsoever for broken pages.


Alternative Proxies:

Alternative Proxy

pFad Proxy

pFad v3 Proxy

pFad v4 Proxy