Моджахед

Моджахед (араб. مجاهد‎‎ muǧāhid, близьке до арабського звучання — муджагід, у множині — муджагідін) — учасник джихаду, буквально «той, що докладає зусилля», «борець». Для борців за віру військовими засобами — близький за змістом термін в середньовічних контекстах — газі (похідне від газават).
Моджахед, що загинув в ході ведення джихаду вважається шахідом, тим що засвідчив свою віру. Про загиблого моджахеда кажуть: «став шахідом». Загиблий моджахед вважається Шахідом-мучеником, який засвідчив свою віру перед Аллахом, тобто зусилля на шляху Аллаха, що здійснюються моджахедом, не візьмуться, якщо це все робилося не заради Аллаха, а заради слави, грошей, помсти або з інших корисливих мотивів, а також за указом людей іншого віросповідання, тобто є «невірними» на думку моджахедів.

Помірковані ісламські богослови зараховують до числа моджахедів не лише воїнів, але й будь-кого з мусульман, що стійко бореться зі своїми вадами й спокусами. У наш час моджахедами є: партизани Північного Кавказу, Іраку, бійці руху «Талібан» в Афганістані та Пакистані та ін.

Сьогодні питання про те, кого правомірно називати моджахедом, є дискусійним і політизованим. Свого часу радянські інтервенти називали афганських моджахедів «душманами» (дарі دشمن — dušman — ворог), а до того туркестанських — «басмачами». Промосковський лідер Чечні Р. Кадиров називає сучасних кавказьких моджахедів «шайтанами» (араб. شيطان‎ —злий дух, диявол)^[1], хоча його покійний батько А. Кадиров сам проголошував Джихад проти Росії під час Першої чеченської війни.

Моджахеди Афганістану

Афганські моджахеди, 1985

Афганські Моджахеди — учасники збройних формувань, що воювали з радянськими військами та маріонетковими урядовими військами Афганістану під час радянської інтервенції до цієї країни у 1979–1989 рр. Моджахеди носили зазвичай традиційний афганський одяг (довгі сорочки, чорні жилетки; головні убори — чалма або паколь). Афганські моджахеди застосовували партизанську тактику ведення бойових дій.

Зброю (зенітні переносні комплекси «Redeye» і «Стінгер», міни, легкі системи залпового вогню, радіостанції, автоматичну зброю) моджахеди отримували з Пакистану. Частину озброєння моджахедів складали воєнні трофеї.

Союзниками афганських моджахедів були США, ОАЕ, деякі приватні особи і організації в мусульманських країнах. Пакистан був своєрідним каналом передачі американської допомоги. На території Пакистану знаходились тренувальні табори моджахедів. Основним базовим пунктом афганських моджахедів у Пакистані було місто Пешавар. Під Пешаваром знаходився табір для радянських військовополонених Бадабера. Іран підтримував шиїтські угруповання моджахедів.

На території Афганістану під контролем моджахедів перебували в основному малозаселені пустельні та гірські райони країни. Основними зонами військової активності моджахедів були околиці міст Кандагар і Джелалабад. Вздовж кордону з Пакистаном знаходилось кілька великих баз моджахедів, що були розміщені як правило в печерах (найвідоміші — Джавара і Тора-Бора).

У афганських моджахедів не було єдиного командування, їх загони складались із великої кількості з'єднань, що часто воювали не лише з радянськими військами, але й між собою. Причини цього — різний національний (пуштуни, таджики, узбеки та ін.) і релігійний склад (суніти, шиїти).

У лавах моджахедів також воювало багато вихідців з інших країн.

Лідери

Після виводу радянських військ з Афганістану, президентом країни став лідер таджицької партії «Джамат-і-ісламі» Бургануддін Раббані.

Пешаварська сімка

У 1982 р. сунітські партії Афганістану створили альянс — «Пешаварську сімку» (штаб-квартира знаходилась в Пакистані у м. Пешавар).

До альянсу увійшли:

«Ісламська партія Афганістану» (лідер — Ґульбуддін Хекматіар)
«Ісламська громада Афганістану» (лідер — Бургануддін Раббані, колишній професор богослов'я Кабульського університету)
«Ісламський Союз визволення Афганістану» (лідер — Абдул Расул Саяф)
«Ісламська партія Афганістану» (лідер — Юнус Халес)
«Національний ісламський фронт Афганістану» (лідер — Саєд Ахмад Гейлані)
«Національний фронт порятунку Афганістану» (лідер — Себгатулла Моджададі)
«Рух ісламської революції Афганістану» (лідер — Мухаммед Набі Мухаммаді)

Шиїтська вісімка

Вплив «Вісімки» поширювався лише на шиїтське населення Афганістану, що проживало переважно у прикордонних з Іраном провінціях, а також на хазарейців, які мешкали у центрі країни. Всі угруповання базувались на іранській території.

Найвідоміші з шиїтських угруповань:

«Корпус стражів»
«Партія перемоги»
«Ісламський рух»

Інші члени «Вісімки» не мали особливого впливу ні в об'єднанні, ані серед афганського населення.