Ескадрені міноносці типу «Імпавідо»

Ескадрені міноносці типу «Імпавідо»
Classe Impavido
Служба
Тип/клас	ескадрені міноносці
Держава прапора	Італія
Належність	ВМС Італії
Замовлено	2
Закладено	2
Спущено на воду	2
Виведений зі складу флоту	2
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж	3 990 тонн (повна)
Довжина	131,3 м
Ширина	13,7 м
Осадка	4,4 м
Технічні дані
Рухова установка	2 × парові турбіни 4 котли «Foster Wheeler»
Гвинти	2
Потужність	70 000 к.с.
Швидкість	34 вузли
Дальність плавання	3 000 миль на швидкості 16 вузлів
Екіпаж	344 офіцерів та матросів
Озброєння
Артилерія	2 x 127-мм гармати Mark 12 5"/38
Торпедно-мінне озброєння	6 (2 x 3) x 324-мм протичовнові торпедні апарати
Ракетне озброєння	RIM-24 Tartar
Зенітне озброєння	4 x 76/62-ии гармати «OTO Melara»
Радіолокаційне озброєння	РЛС: SPS-12 SPS-39 SPQ-2 SPG-51 RTN-10X Гідролокатор: SQS-23
Авіація	1 вертоліт Agusta A.106

Ескадрені міноносці типу «Імпавідо» (італ. Classe Impavido)) — серія ескадрених міноносців ВМС Італії. Перші есмінці з керованим ракетним озброєнням у складі ВМС Італії.

Представники

Корабель	Виготовлювач	Бортове позначення	Закладено	Спущено	У строю	Статус
«Імпавідо» «Impavido»	«Cantiere navale di Riva Trigoso»	D 570	10 червня 1957 року	25 травня 1962 року	16 листопада 1963 року	Виключений зі складу флоту у 1992 році
«Інтрепідо» «Intrepido»	«Ansaldo», Ліворно	D 571	16 травня 1959 року	21 жовтня 1962 року	28 липня 1964 року	Виключений зі складу флоту у 1991 році

Конструкція

Ескадрені міноносці керованим ракетним озброєнням типу «Імпавідо» розроблялись на базі есмінців типу «Індоміто», які мали звичайне озброєння. Тому есмінці типу «Імпавідо» зберегли загальну архітектуру корпусу і спарені 127-мм гармати. Але згодом ці гармати замінили на пускові установки RIM-24 Tartar зі 40 ракетами, призначені для ураження повітряних цілей на будь-яких висотах.

Окрім ракетного озброєння, на есмінцях збереглись 4 x 76/62-ии зенітні гармати «OTO Melara». Для боротьби з підводними човнами буди встановлені два строєні 324-мм торпедні апарати.

Есмінці могли нести по одному вертольоту Agusta A.106.

Порівняно із прототипом, есмінці типу «Імпавідо» мали вищу задню димову трубу, щоб дим з неї не заважав системам керування вогнем, розміщеним на даху кормової рубки.

Силова установка складалась з 4 парових котлів «Foster Wheeler» і двох парових турбін потужністю 70 000 к.с., які працювали на 2 гвинти, забезпечуючи максимальну швидкість у 34 вузли. Парові котли спочатку працювали на лігроїні, потім на дизельному паливі.

У 1974-1977 роках обидва кораблі пройшли модернізацію, під час якої були встановлені нові радіолокатори та системи озброєння.

Посилання

• Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ескадрені міноносці типу «Імпавідо»
• Ескадрені міноносці типу «Імпавідо» на сайті www.marina.difesa.it [Архівовано 16 жовтня 2021 у Wayback Machine.](італ.)

Література

• Conway's All the World's Fighting Ships, 1947—1995. — NAVAL INSTITUTE PRESS, Annapolis, Maryland (англ.)
• Эсминцы и эскортные корабли: Свыше 300 эсминцев, канонерских лодок и эскортнэх кораблей всего мира. Пер. с англ. Ю.Новикова. - М.: ООО «Издательство АСТ», 2001., 532 с. ISBN 5-17-005060-7