Пол Андерсон: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][очікує на перевірку]
← Попереднє редагування
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
м стиль
 
(Не показані 2 проміжні версії цього користувача)
Рядок 4: Рядок 4:


== Життєпис ==
== Життєпис ==
Народився 25 листопада 1926 року Бристолі, штат Пенсильванія, в сім'ї вихідців з Данії (чим і пояснюється нетипове для орфографії англійського мови написання його першого імені — Poul). Закінчив [[Міннесотський університет]] зі ступенем бакалавра фізики. Крім того, завдяки своєму походженню, він добре знав скандинавські мови (як давні, так і сучасні) та літературу Північної Європи.
Народився 25 листопада 1926 року Бристолі, штат Пенсильванія, в сім'ї вихідців з [[Данія|Данії]] (чим і пояснюється нетипове для орфографії [[англійська мова|англійського мови]] написання його першого імені — Poul). Закінчив [[Міннесотський університет]] зі ступенем [[бакалавр]]а фізики. Крім того, завдяки своєму походженню, він добре знав [[скандинавські мови]] (як давні, так і сучасні) та літературу Північної Європи.


Писати Андерсон почав в роки навчання на фізичному факультеті Міннесотського університету в Міннеаполісі. Перша публікація відбулася в 1947 році в журналі «[[Аналог: наукова фантастика та факти|Вражаюча наукова фантастика]]» (''Astounding Science Fiction''), який очолював тоді В. Кемпбелл (оповідання «Діти завтрашнього дня», написане в співавторстві з Ф. Н. Волдропом).{{sfn|Stableford|2015|p=20}} Успіх на літературному поприщі відвернув молодого Пола від фізики, в якій він спеціалізувався і захистив диплом. Андерсон якось сказав: «Я вирішив почекати з фізикою і посидіти рік-другий за друкарською машинкою». Цей «рік-другий» розтягнувся майже на півстоліття.
Писати Андерсон почав у роки навчання на фізичному факультеті Міннесотського університету в [[Міннеаполіс]]і. Перша публікація відбулася 1947 року в журналі «[[Аналог: наукова фантастика та факти|Вражаюча наукова фантастика]]» (''Astounding Science Fiction''), який очолював тоді В. Кемпбелл (оповідання «Діти завтрашнього дня», написане в співавторстві з Ф. Н. Волдропом).{{sfn|Stableford|2015|p=20}} Успіх на літературному поприщі відвернув молодого Пола від фізики, в якій він спеціалізувався і захистив диплом. Андерсон якось сказав: «Я вирішив почекати з фізикою і посидіти рік-другий за друкарською машинкою». Цей «рік-другий» розтягнувся майже на півстоліття.


Велика частина перших творів Андерсона були яскравими представниками космічної опери для фантастичних журналів, які в цей час переживали останні дні свого "золотого віку". Але вже тоді Андерсон почав рухатись в напрямку більш [[Жорстка наукова фантастика|жорсткої наукової фантастики]], використовуючи свої пізнання в природничих і соціальних науках. Перший роман Андерсона «Звід століть» (1952) був підлітковим пригодницьким романом, а вже в 1954 році вийшов його перший науково-фантастичний роман «Мозкова хвиля», про несподіване збільшення інтелекту в цілої планети.{{sfn|Stableford|2015|p=21}} Після цього на читача хлинула буквально лавина романів, повістей і оповідань. З-під його пера виходять дитячі та науково-популярні книги, авантюрні романи й детективи, переробки та переклади середньовічних скандинавських саг і, переважно, науково-фантастичні романи, повісті, оповідання. Серед останніх простежуються два цикли. Перший — про Галасоціотехнічну Лігу і космічного торговця Ніколаса Ван Рійне: «Війна крилатих людей» (1958), «Торговець — завжди торговець» (1964), «Зловмисники» (1966), «Сатанинські ігри» (1969), «Міркхейм» (1977), «Книга воріт бурі» (1978). Другий, романтизованіший, цикл присвячений пригодам агента Земної імперії Доменіка Фландрі: «Віддайте нам зірки» (1959), «Землянин, геть звідси» (1960), «Травнева орбіта» (1961), «Агент Земної імперії» (1965), «Мічман Фландрі» (1966), «Пекельний цирк» (1970), «Лицар Фландрії» (1974), «Імперська гра» (1984).
Велика частина перших творів Андерсона були яскравими представниками космічної опери для фантастичних журналів, які в цей час переживали останні дні свого "золотого віку". Але вже тоді Андерсон почав рухатись в напрямку більш [[Жорстка наукова фантастика|жорсткої наукової фантастики]], використовуючи свої пізнання в природничих і соціальних науках. Перший роман Андерсона «Звід століть» (1952) був підлітковим пригодницьким романом, а вже в 1954 році вийшов його перший науково-фантастичний роман «Мозкова хвиля», про несподіване збільшення інтелекту в цілої планети.{{sfn|Stableford|2015|p=21}} Після цього на читача хлинула буквально лавина романів, повістей і оповідань. З-під його пера виходять дитячі та науково-популярні книги, авантюрні романи й детективи, переробки та переклади середньовічних скандинавських саг і, переважно, науково-фантастичні романи, повісті, оповідання. Серед останніх простежуються два цикли. Перший — про Галасоціотехнічну Лігу і космічного торговця Ніколаса Ван Рійне: «Війна крилатих людей» (1958), «Торговець — завжди торговець» (1964), «Зловмисники» (1966), «Сатанинські ігри» (1969), «Міркхейм» (1977), «Книга воріт бурі» (1978). Другий, романтизованіший, цикл присвячений пригодам агента Земної імперії Доменіка Фландрі: «Віддайте нам зірки» (1959), «Землянин, геть звідси» (1960), «Травнева орбіта» (1961), «Агент Земної імперії» (1965), «Мічман Фландрі» (1966), «Пекельний цирк» (1970), «Лицар Фландрії» (1974), «Імперська гра» (1984).
Рядок 12: Рядок 12:
Андерсона як письменника-фантаста насамперед цікавлять наукові проблеми. Це й польоти в космос («Довгий шлях додому» — 1954, «Після Судного дня» — 1963, «Тау нуль» — 1970), і подорожі в часі («Патруль часу» — 1961, «Танцівниця з Атлантиди» — 1971), і антропологія, і етика, не говорячи вже про фізику, яка так чи інакше присутня у всіх науково-фантастичних творах письменника. Нерідко Андерсон черпав свої ідеї з історії, яку він знав професійно глибоко: «Хрестовий похід у небеса» (1971), «Танцівниця з Атлантиди», трилогія про Останнього Вікінга (1981). Остання, щоправда, носить скоріше авантюрно-історичний, ніж фантастичний характер. А от роман «Буря літньої ночі» (1974) належить до жанру так званої «альтернативної історії»: що могло б бути, якби в громадянській війні в Англії перемогли не пуритани, а роялісти.
Андерсона як письменника-фантаста насамперед цікавлять наукові проблеми. Це й польоти в космос («Довгий шлях додому» — 1954, «Після Судного дня» — 1963, «Тау нуль» — 1970), і подорожі в часі («Патруль часу» — 1961, «Танцівниця з Атлантиди» — 1971), і антропологія, і етика, не говорячи вже про фізику, яка так чи інакше присутня у всіх науково-фантастичних творах письменника. Нерідко Андерсон черпав свої ідеї з історії, яку він знав професійно глибоко: «Хрестовий похід у небеса» (1971), «Танцівниця з Атлантиди», трилогія про Останнього Вікінга (1981). Остання, щоправда, носить скоріше авантюрно-історичний, ніж фантастичний характер. А от роман «Буря літньої ночі» (1974) належить до жанру так званої «альтернативної історії»: що могло б бути, якби в громадянській війні в Англії перемогли не пуритани, а роялісти.


Для творчості Андерсона особливо характерне захоплення [[міф]]ами та переказами різних народів і насамперед скандинавськими: романи «Зламаний меч» (1954), «Сага про Хольве Кракі» (1973), повість «Діти водяного царя» (1973).
Для творчості Андерсона особливо характерне захоплення [[міф]]ами та переказами різних народів і насамперед скандинавськими: романи «Зламаний меч» (1954), «Сага про Гольве Кракі» (1973), повість «Діти водяного царя» (1973).


Про художній рівень творів усіх цих жанрів говорить перелік отриманих Андерсоном нагород: йому сім разів присуджували премію «[[Премія Г'юґо|Г'юго]]», тричі — премію «[[Небюла]]», у 1978 році він одержав Меморіальну премію Джона Р. Р. Толкіна.
Про художній рівень творів усіх цих жанрів говорить перелік отриманих Андерсоном нагород: йому сім разів присуджували «[[Премія Г'юґо|премію Г'юґо]]», тричі — премію «[[Небюла]]», у 1978 році він одержав Меморіальну премію Джона Р. Р. Толкіна.


Як помітив один раз відомий редактор, письменник і критик [[Деймон Найт]], {{цитата|{{text|«…серед мислителів Андерсона можна віднести до раціоналістів, а серед письменників — до романтиків. Настільки парадоксальне сполучення виявилося дуже плідним».}} }}
Як помітив один раз відомий редактор, письменник і критик [[Деймон Найт]], {{цитата|{{text|«…серед мислителів Андерсона можна віднести до раціоналістів, а серед письменників — до романтиків. Настільки парадоксальне сполучення виявилося дуже плідним».}} }}

Поточна версія на 17:26, 19 жовтня 2024

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Пол Андерсон.
Пол Андерсон
англ. Poul Anderson
Ім'я при народженніангл. Poul William Anderson
ПсевдонімA. A. Craig
Народився25 листопада 1926(1926-11-25)[1][2][…]
Бристоль, Пенсільванія
Помер31 липня 2001(2001-07-31)[1][2][…] (74 роки)
Оринда, Каліфорнія
·злоякісна пухлина
Країна США
Місце проживанняПенсільванія
Діяльністьписьменник, прозаїк-романіст, автор, письменник наукової фантастики
Alma materМіннесотський університет
Мова творіванглійська
Роки активностіз 1948
Жанрнаукова фантастика
Magnum opusThe Broken Swordd і Тау — нуль
У шлюбі зКарен Андерсон
ДітиAstrid Anderson Beard
Нагороди

Prometheus Award - Special Awardd (2001)

Премія Г'юґо за найкраще оповідання (1961)

Премія Г'юґо за найкраще оповідання (1964)

Премія Г'юґо за найкращу коротку повість (1969)

Премія «Неб'юла» за найкращу коротку повість (1971)

Премія «Неб'юла» за найкращу коротку повість (1972)

Премія «Локус» за найкраще оповіданняd (1972)

Премія Г'юґо за найкращу повість (1972)

Премія Г'юґо за найкращу коротку повість (1973)

премія Августа Дарлетаd (1974)

Премія Г'юґо за найкращу коротку повість (1979)

премія Неб'юла за найкращу повість (1981)

Премія Г'юґо за найкращу повість (1982)

Меморіальна премія імені Едварда Е. Сміта «Небесний жайворонок» (1982)

премія Прометея, зал славиd (1985)

премія Прометея, зал славиd (1995)

Меморіальна премія «Гросмейстер фантастики» імені Деймона Найта (1998)

Меморіальна премія імені Джона Кемпбелла (2001)

премія Прометея, зал славиd (2010)

Зала слави наукової фантастики і фентезіd (2000)

Премія «Інкпот» (1986)

Міфоепічна премія

CMNS: Пол Андерсон у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Пол Ві́льям А́ндерсон (англ. Poul William Anderson; 25 листопада 1926(19261125), Бристоль, Пенсільванія, США — 31 липня 2001) — американський письменник-фантаст. За його внесок до жанру фантастики Андерсон став 16-м лауреатом премії «Гросмейстер фантастики» (1998), а також був включений до Залу слави фантастики.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 25 листопада 1926 року Бристолі, штат Пенсильванія, в сім'ї вихідців з Данії (чим і пояснюється нетипове для орфографії англійського мови написання його першого імені — Poul). Закінчив Міннесотський університет зі ступенем бакалавра фізики. Крім того, завдяки своєму походженню, він добре знав скандинавські мови (як давні, так і сучасні) та літературу Північної Європи.

Писати Андерсон почав у роки навчання на фізичному факультеті Міннесотського університету в Міннеаполісі. Перша публікація відбулася 1947 року в журналі «Вражаюча наукова фантастика» (Astounding Science Fiction), який очолював тоді В. Кемпбелл (оповідання «Діти завтрашнього дня», написане в співавторстві з Ф. Н. Волдропом).[4] Успіх на літературному поприщі відвернув молодого Пола від фізики, в якій він спеціалізувався і захистив диплом. Андерсон якось сказав: «Я вирішив почекати з фізикою і посидіти рік-другий за друкарською машинкою». Цей «рік-другий» розтягнувся майже на півстоліття.

Велика частина перших творів Андерсона були яскравими представниками космічної опери для фантастичних журналів, які в цей час переживали останні дні свого "золотого віку". Але вже тоді Андерсон почав рухатись в напрямку більш жорсткої наукової фантастики, використовуючи свої пізнання в природничих і соціальних науках. Перший роман Андерсона «Звід століть» (1952) був підлітковим пригодницьким романом, а вже в 1954 році вийшов його перший науково-фантастичний роман «Мозкова хвиля», про несподіване збільшення інтелекту в цілої планети.[5] Після цього на читача хлинула буквально лавина романів, повістей і оповідань. З-під його пера виходять дитячі та науково-популярні книги, авантюрні романи й детективи, переробки та переклади середньовічних скандинавських саг і, переважно, науково-фантастичні романи, повісті, оповідання. Серед останніх простежуються два цикли. Перший — про Галасоціотехнічну Лігу і космічного торговця Ніколаса Ван Рійне: «Війна крилатих людей» (1958), «Торговець — завжди торговець» (1964), «Зловмисники» (1966), «Сатанинські ігри» (1969), «Міркхейм» (1977), «Книга воріт бурі» (1978). Другий, романтизованіший, цикл присвячений пригодам агента Земної імперії Доменіка Фландрі: «Віддайте нам зірки» (1959), «Землянин, геть звідси» (1960), «Травнева орбіта» (1961), «Агент Земної імперії» (1965), «Мічман Фландрі» (1966), «Пекельний цирк» (1970), «Лицар Фландрії» (1974), «Імперська гра» (1984).

Андерсона як письменника-фантаста насамперед цікавлять наукові проблеми. Це й польоти в космос («Довгий шлях додому» — 1954, «Після Судного дня» — 1963, «Тау нуль» — 1970), і подорожі в часі («Патруль часу» — 1961, «Танцівниця з Атлантиди» — 1971), і антропологія, і етика, не говорячи вже про фізику, яка так чи інакше присутня у всіх науково-фантастичних творах письменника. Нерідко Андерсон черпав свої ідеї з історії, яку він знав професійно глибоко: «Хрестовий похід у небеса» (1971), «Танцівниця з Атлантиди», трилогія про Останнього Вікінга (1981). Остання, щоправда, носить скоріше авантюрно-історичний, ніж фантастичний характер. А от роман «Буря літньої ночі» (1974) належить до жанру так званої «альтернативної історії»: що могло б бути, якби в громадянській війні в Англії перемогли не пуритани, а роялісти.

Для творчості Андерсона особливо характерне захоплення міфами та переказами різних народів і насамперед скандинавськими: романи «Зламаний меч» (1954), «Сага про Гольве Кракі» (1973), повість «Діти водяного царя» (1973).

Про художній рівень творів усіх цих жанрів говорить перелік отриманих Андерсоном нагород: йому сім разів присуджували «премію Г'юґо», тричі — премію «Небюла», у 1978 році він одержав Меморіальну премію Джона Р. Р. Толкіна.

Як помітив один раз відомий редактор, письменник і критик Деймон Найт,

«…серед мислителів Андерсона можна віднести до раціоналістів, а серед письменників — до романтиків. Настільки парадоксальне сполучення виявилося дуже плідним».

Серед найвідоміших творів Андерсона — романи «Зламаний клинок» (1954), «Хрестовий похід в небеса» (1960), «Танцівниця з Атлантиди» (1971), «Мільйонорічний човен» (1989), пенталогія «Зоряні ниви» (1993—1999), цикл «Патруль часу» (1960,1990).

Пол Андерсон помер від раку 3 серпня 2001 року у власному будинку біля Сан-Франциско. В Андерсона залишилася дружина Карен, яка часом виступала як його співавтор — зокрема, в тетралогії «Король Іса» (1988). Зять Андерсона також відомий фантаст — Ґреґ Бір.

Твори

[ред. | ред. код]

Психотехнічна Ліга

[ред. | ред. код]
  • Не-людина (Un-Man), 1952
  • Чуттєва людина (The Sensitive Man), 1953
  • Великий дощ (The Big Rain), 1954
  • Зоряні шляхи (Star Ways/The Peregrine), 1956
  • Холоднокровна перемога (Cold Victory), 1957
  • Марій (Marius), 1957
  • Сніги Ганімеда (The Snows of Ganymede), 1958
  • Цнотлива планета (Virgin Planet), 1959
  • Зореліт (Starship), 1982

Ніколас ван Рійн

[ред. | ред. код]
  • Війна крилатих людей (War of the Wing-Men/The Man Who Counts), 1958
  • Зоряні торгівці (Trader to the Stars), 1964
  • Порушники спокою (The Trouble Twisters/Trader Team), 1965
  • Сатанинський світ (Satan's World), 1969
  • Земна книга Стормгейта (The Earth Book of Stormgate), 1978
  • Міркхейм (Mirkheim), 1977
  • Люди вітру (The People of the Wind), 1973

Фландрі

[ред. | ред. код]
  • Нехай космонавти постережуться (Let the Spacemen Beware), 1963
  • Агент Земної Імперії (Agent of the Terran Empire), 1965
  • Фландрі з Землі (Flandry of Terra), 1965
  • Лейтенант Фландрі (Ensign Flandry), 1966
  • Повсталі світи (The Rebel Worlds), 1969
  • Всі кола пекла (A Circus of Hells), 1970
  • День їх повернення (The Day of Their Return), 1973
  • Лицар духів й тіней (A Knight of Ghosts and Shadows), 1974
  • Камінь в небі (A Stone in Heaven), 1979
  • Довга ніч (The Long Night), 1983
  • Імперська гра (The Game of Empire), 1985

Патруль часу

[ред. | ред. код]
  • Охоронці часу (Guardians of Time), 1960
    • Патруль часу (Time Patrol), 1955
    • Бути королем (Brave to be a King), 1959
    • Єдина гра в місті (The Only Game in the Town), 1960
    • Delenda Est (1955)
    • Гібралтарський водоспад (Gibraltar Falls), 1975
  • Патрульний часу (Time Patrolman), 1983
    • Слонова кістка, мавпи та павичі (Ivory, and Apes, and Peacocks), 1983
    • Печаль гота Одіна (The Sorrow of Odin The Goth), 1983
  • Зірка моря (Star of the Sea1, 1991)
  • Рік викуплення (The Year of the Ransom), 1988
  • Щит часу (The Shield of Time), 1990
  • Смерть та лицар (Death and the Knight), 1995

Останній вікінг

[ред. | ред. код]
  • Золотий Ріг (The Golden Horn), 1980 — у співавторстві з Карен Андерсон
  • Дорога морського коня (The Road of the Sea Horse), 1980 — у співавторстві з Карен Андерсон
  • Знак Ворона (The Sign of the Raven), 1980 — у співавторстві з Карен Андерсон

Королі Іса

[ред. | ред. код]
  • Дев'ять королев (Roma Mater), 1986 — у співавторстві з Карен Андерсон
  • Галльські відьми (Gallicenae), 1987 — у співавторстві з Карен Андерсон
  • Дахут (Dahut), 1987 — у співавторстві з Карен Андерсон
  • Пес та вовк (The Dog and the Wolf), 1988 — у співавторстві з Карен Андерсон

Операція Інший світ

[ред. | ред. код]
  • Операція Хаос (Operation Chaos), 1971
  • Операція Луна (Operation Luna), 1999

Гока

[ред. | ред. код]
  • Тягар землянина (Earthman's Burden), 1957
  • Зоряний принц Чарлі (Star Prince Charlie), 1975
  • Гока! (Hoka!), 1983

Історія Рустума

[ред. | ред. код]

Маураі

[ред. | ред. код]
  • Гетто («Ghetto»), 1954
  • Маураі та Кіт (Maurai and Kith), 1982
  • Оріон зійде (Orion Shall Rise), 1983

Врожай зірок

[ред. | ред. код]
  • Врожай зірок (Harvest of Stars), 1993
  • Зірки також обпікають (The Stars Are Also Fire), 1994
  • Вогняний врожай (Harvest the Fire), 1995
  • Зоряний флот (The Fleet of Stars), 1997

Окремі твори

[ред. | ред. код]

Нагороди та премії

[ред. | ред. код]
  • 1959 — премія видавництва «Макміллан» за найкращий детективний роман року
  • 1961 — Х'юго // Оповідання «Найдовша подорож» (The Longest Voyage), 1960
  • 1964 — Х'юго // Оповідання «Немає миру з королями» (No Truce with Kings), 1963
  • 1969 — Х'юго // Коротка повість (Novellette) «Причастя плоті» (The Sharing of Flesh), 1968
  • 1971 — Локус // Оповідання (Short Fiction) «Королева повітря і темряви» (The Queen of Air and Darkness), 1971
  • 1971 — Небюла // Коротка повість (Novellette) «Королева повітря і темряви» (The Queen of Air and Darkness), 1971
  • 1972 — Небюла // Коротка повість (Novellette) «Пісня Козерога» (Goat Song), 1972
  • 1972 — Х'юго // Повість (Novella) «Королева повітря і темряви» (The Queen of Air and Darkness), 1971
  • 1973 — Х'юго // Коротка повість (Novellette) «Пісня Козерога» (Goat Song), 1972
  • 1973 — Номінація на премію «Локус» улюбленому автору всіх часів (5 місце)[6]
  • 1977 — Номінація на премію «Локус» найкращому автору всіх часів (12 місце)[7]
  • 1978 — Х'юго // Гендальф «Гросмейстер фентезі» (Gandalf Award «Grand Master of Fantasy»)
  • 1979 — Х'юго // Коротка повість (Novellette) «Мисливський місяць» (Hunter's Moon), 1978
  • 1981 — Небюла // Повість (Novella) «Сатурнські ігри» (The Saturn Game), 1981
  • 1982 — Х'юго // Повість (Novella) «Сатурнські ігри» (The Saturn Game), 1981
  • 1997 — Небюла // Гросмейстер (Grand Master) фантастики
  • 1999 — Мандрівник // Майстер здалеку
  • 2001 — Х'юго // Рука допомоги (3 місце)

Українськомовні переклади

[ред. | ред. код]
  • Пол Андерсон (2020). Патруль часу. Переклад з англ.: Олег Лесько. Київ: Видавництво Жупанського. 624 стор. ISBN 9786177585281[8]

Див. також

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Brian Stableford. Science Fact and Science Fiction: An Encyclopedia. — New York : Routledge, 2015. — 729 с. — ISBN 1138868825. (англ.)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б Encyclopædia Britannica
  3. ↑ а б SNAC — 2010.
  4. ↑ Stableford, 2015, с. 20.
  5. ↑ Stableford, 2015, с. 21.
  6. ↑ Award Category: All-Time Favorite Author (Locus Poll Award). Internet Speculative Fiction Database. Архів оригіналу за 19 вересня 2018. Процитовано 19 вересня 2018.
  7. ↑ Award Category: All-Time Best Author (Locus Poll Award). Internet Speculative Fiction Database. Архів оригіналу за 19 вересня 2018. Процитовано 19 вересня 2018.
  8. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 4 серпня 2021. Процитовано 4 серпня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  9. ↑ Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Пол Андерсон
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Пол Андерсон
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Пол_Андерсон&oldid=43719283