Очікує на перевірку

Кнут I Ерікссон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Кнут I Еріксон)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кнут I Ерікссон
Knut Eriksson
Кнут I Ерікссон
Кнут I Ерікссон
Король Швеції
Початок правління:1167
Кінець правління:1196

Попередник:Карл VII
Наступник:Сверкер II

Дата народження:між 1140 та 1150
Дата смерті:1196(1196)
ПохованняВарнгемське абатство
Дружина:Цецилія Югансдоттір
Діти:4 сина та 1 донька
Династія:Династія Еріків
Батько:Ерік IX
Мати:Кристіна Бйорнсдоттір

Кнут I Ерікссон (між 1140 та 1150 — 1196) — король Швеції у 11671196 роках, боровся з Сверкерсонами.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Походив з династії Ерікссонів. Син Еріка IX, короля Швеції. Після вбивства батька у 1160 році зазнав поразки від Маґнуса II й залишив Швецію. Втім у 1167 році організував замах на короля Карла Сверкерссона. Після загибелі останнього повернувся на батьківщину. Тут Кнут довелося боротися з іншими Сверкерссонами — Буріслевом та Колем, яких також було оголошено королями. Лише у 1173 році Кнут Еріксон переміг своїх ворогів й став одноосібним володарем.

Для зміцнення свого становища надав титул ярла представнику впливового роду Бірґеру Бросі з Естерйотланда. Його нащадки в подальшому стануть шведськими королями династії Фолькунгів.

На початку правління було укладено союзи з Генріхом Левом, герцогом Саксонії, у 1185 році — з Генріх II, королем Англії, та Сверріром I, королем Норвегії. Було налагоджено дипломатичні стосунки з Візантією. У 1195 році отримав листа від византійського імператора Олексія III Ангела щодо допомоги.

У внутрішній політиці король намагався зміцнити королівську владу на місцях, було запроваджено діловий документообіг. При цьому Кнут I багато зробив за оборони країни. У 1180 році було зведено фортецю Кальмар, а у 1187 році — фортеця Стокгольм.

Родина

[ред. | ред. код]

Дружина — Цецилія Югансдоттір

Діти:

  • Йон (д/н—1205)
  • Кнут (д/н—1205)
  • Йоар (д/н—1205)
  • Ерік
  • донька Сіґрід

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Tore Nyberg: Knut Eriksson. // Lexikon des Mittelalters (LexMA). Band 5, Artemis & Winkler, München/Zürich 1991, ISBN 3-7608-8905-0, Sp. 1241.