Рене Плевен
Рене Плевен | |
---|---|
фр. René Pleven | |
міністр закордонних справ Франції | |
1958 | |
Президент | Шарль де Голль |
Попередник | Крістіан Піно |
Наступник | Моріс Кув де Мюрвіль |
Народився | 15 квітня 1901 Ренн |
Помер | 13 січня 1993 (91 рік) Париж |
Похований | Дінан |
Відомий як | політик, дипломат |
Країна | Франція |
Alma mater | Університет Реннаd[1], Lyceum Ambroise Paréd, École Libre des Sciences Politiques[d][1] і Паризький університет (1924)[2] |
Політична партія | Democratic and Socialist Union of the Resistanced |
Діти | Nicole Plevend і Françoise Plévend |
Професія | політик, дипломат |
Нагороди | |
Медіафайли у Вікісховищі | |
Рене Плевен (фр. René Pleven; 15 квітня 1901, Ренн — 13 січня 1993, Париж) — французький політик і державний діяч, двічі, з 12 липня 1950 року по 28 лютого 1951 року і з 10 серпня 1951 року по 7 січня 1952 року бувши прем'єр-міністром Франції, очолював кабінет міністрів Четвертої Французької республіки.
Рене Плевен народився 15 квітня 1901 року у місті Ренн. Його батьком був полковник Жюль Плевен, викладач Військової школи Сен-Сір. Він здобув освіту в середніх школах Ренна і Лаваляю. Був також студентом Вільної школи політології. Вивчав юриспруденцію в Парижі. Починаючи з 1929 по 1939 рік Рене Плевен працював директором британської телефонної компанії обіймаючи, зокрема, посаду директора всіх операцій у Європі.
У 1939 році був мобілізований до Військово повітряних сил Франції як сержант запасу. Тоді Жан Моне призначив його заступником голови французької місії в США з закупівлі військових літаків.
У 1940 році він вперше зустрівся з генералом Шарлем де Голлем та приєднався до заснованого ним (Шарлем де Голлем) патріотичного руху французів за національну незалежність Франції від фашистів — «Вільна Франція»
З 1941 року, під командуванням генерала Чарльза Леклерка був членом Французького національного комітету уряду у вигнанні, до свого повернення у Францію в 1944 році. Був головним організатором Браззавільської конференції, що відбулася на початку ]]1944]] року.
У Франції він зайняв, пост міністра колоній, а в листопаді 1944 року він був міністром фінансів у кабміні де Голля. У наступному кабінеті міністрів Жоржа Бідо, Рене Плевен отримав пост міністра оборони.
На піку своєї політичної кар'єри, з 1950 по 1952 років, Плевен був двічі прем'єр-міністром Франції.
З 1952 по 1954 рік удруге міністр оборони Франції.
У 1958 році Рене Плевен був призначений міністром закордонних справ Четвертої республіки.
З 1958 по 1969 роки був членом Європейського Парламенту.
З 1969 року міністр юстиції Франції.
З 1974 по 1976 рр. — президентом Регіональної ради Бретані.
Це незавершена стаття про французького політика чи політикиню. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Народились 15 квітня
- Народились 1901
- Померли 13 січня
- Померли 1993
- Випускники Паризького університету
- Лицарі Великого хреста ордена Британської імперії
- Великі офіцери ордена Леопольда I
- Кавалери Великого хреста ордена Данеброг
- Кавалери Великого хреста ордена «За заслуги перед Італійською Республікою»
- Кавалери Великого хреста ордена Оранських-Нассау
- Кавалери ордена Визволення (Франція)
- Кавалери ордена Мільйона слонів та білої парасольки
- Міністри закордонних справ Франції
- Прем'єр-міністри Франції
- Міністри колоній Франції
- Міністри фінансів Франції
- Міністри оборони Франції
- Міністри юстиції Франції
- Депутати Європарламенту від Франції
- Уродженці Ренна