Журавський Віталій Станіславович
Журавський Віталій Станіславович | |
Народження: |
8 травня 1955 (69 років) Хорошів |
---|---|
Країна: | СРСР і Україна |
Освіта: | ННІ журналістики КНУ ім. Т. Шевченка і Київський міжнародний університет |
Ступінь: | доктор політичних наук |
Партія: | безпартійний |
Діти: | син Леонід |
Нагороди: | |
Жура́вський Віта́лій Станісла́вович (нар. 8 травня 1955, м. Хорошів, Житомирська область, УРСР) — український політик, доктор політичних та юридичних наук[1], професор, академік Національної академії правових наук України, академік Української академії політичних наук, член Спілки юристів України, член Національної спілки журналістів України, заслужений діяч науки і техніки України, народний депутат України III, VI та VII скликань, автор понад 300 статей, монографій, навчальних посібників, підручників. Член Партії регіонів, згодом безпартійний.
Життєпис
Народився 8 травня 1955 року у Володарськ-Волинському (нині Хорошів) Житомирської області. 1972 року закінчив місцеву СШ № 1.
1972—1975 — музичний керівник місцевого дитсадка № 1; робітник геофізичної партії рудника «Волинський»; робітник у ремонтно-будівельному управлінні.
Освіта
1975—1986 — студент факультету журналістики, аспірант філософського факультету Київського державного університету імені Тараса Шевченка.
У 2000 році закінчив Київський міжнародний університет, спеціальність — правознавство[2][3].
Політика
- 1998—2002 — народний депутат України III скликання. (Від Християнсько-демократичної партії, обраний по одномандатному округу № 68 в Житомирській області). Автор багатьох законопроєктів з питань реформування правової, політичної та економічної системи, соціального захисту населення, культури; Призначений першим заступником Голови Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності.
- 2002 — призначений Державним секретарем Міністерства освіти і науки України, незабаром призначений першим заступником Міністра освіти і науки України.
- 2004 — призначений першим заступником Міністра освіти і науки України — керівником апарату;
- 2006 — призначений заступником голови Київської міської державної адміністрації.
- 2010 — призначений Радником Президента України Віктора Януковича.
- 2012 — народний депутат України VI скликання (від Партії Регіонів, № 230 в списку); член комітету з питань охорони здоров'я.
- 2014 — на парламентських виборах 2012 року обраний народним депутатом VII скликання (від Партії Регіонів, обраний по одномандатному округу № 66 в Житомирській області, набравши 25,7 % голосів). Призначено секретарем Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.
- Після перемоги євромайдану 27 лютого 2014 року вийшов з Партії Регіонів і залишок каденції був заступником голови депутатської групи «Економічний розвиток», з того часу безпартійний..
Власним коштом забезпечував військових шоломами та бронежилетами[4], надавав фінансову допомогу родинам полеглих бійців і пораненим в АТО.[5]
16 вересня 2014 року праворадикальні активісти піддали Журавського «сміттєвій люстрації», кинувши в бак біля Верховної Ради. Коментуючи цей випадок, політик заявив, що інцидент зі сміттєвим баком є передвиборною провокацією його конкурента по округу.
На дострокових парламентських виборах 2014 програв по одномандатному округу № 66 в Житомирській області представнику «Народного Фронту» Павлу Дзюблику, зайнявши 2-е місце з 13,9 % голосів (у переможця — 19,2 %).
З листопада 2014 року — головний науковий співробітник Інституту законодавства ВРУ.
Громадська діяльність
Засновник і голова громадської організації «Дістало!».[6]
Наукова діяльність
Має три вищі освіти — юридичну, філософське і журналістське. Кандидат філософських наук, доктор політичних наук, доктор юридичних наук.
Захищені дисертації
- Кандидатська дисертація з філософських наук «Естетичний аналіз методу художньої критики». Спеціальність 09.00.04 — естетика. Київ, КНУ ім. Т. Шевченка, 1987.
- Кандидатська дисертація з юридичних наук «Політична система України: проблеми становлення і розвитку (правовий аспект)». Спеціальність 12.00.01 — теорія та історія держави та права; історія політичних та правових вчень. Університет внутрішніх справ, 2000.
- Докторська дисертація з політичних наук «Політичний процес в сучасній Україні: політологічний аспект». Спеціальність 23.00.02 — політичні інститути і процеси. 1996.
- Докторська дисертація з юридичних наук «Теоретичні та організаційно-правові проблеми становлення і розвитку українського парламентаризму» Спеціальності: 12.00.01 — теорія держави і права, історія політичних і правових вчень; 12.00.02 — конституційне право України.[7]
Автор понад 300 наукових робіт, в тому числі 11 монографій, 6 підручників, серед яких:
- «Основи правознавства»
- «Філософія права»
- «Конституційне право України»
- «Державне будівництво та місцеве самоврядування в Україні» та інші[8].
Член Спілки юристів України, член Національної Спілки журналістів України.
Премії та нагороди
- 24 серпня 2013 — орденом «За заслуги» І ступеня, нагороджений президентом Януковичем.[9]
- премія ім. Ярослава Мудрого «За підготовку і видання підручників для студентів юридичних спеціальностей у вищих навчальних закладах освіти»;
- Почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України» (2000 р.)[10].
- Грамота Верховної Ради України «За заслуги перед українським народом» (2001 г.).
- Пам'ятна медаль Верховної Ради України «Десять років незалежності України» (2002 р).
- Орден «За заслуги» II ступеня (2008 р.)[10].
- Орден «За заслуги» III ступеня (2003 р.)[10].
- Почесна грамота Кабінету Міністрів України (2004 р.)[10].
- Почесна грамота Верховної Ради України «За особливі заслуги перед Українським народом» (2004 р).
Критика
Весною 2008 року Журавського звинуватили у тому, що його племінниця Ірина перемогла на конкурсі «Міс Україна» завдяки впливовому дядькові. Політик заперечив свою причетність до цього.[11]
Внесення Журавським до ВРУ проєкту закону про наклеп та прийняття його 18 вересня 2012 року викликало у суспільстві обурення. Журналісти організували численні акції протесту. Журавський відкликав законопроєкт.[12] Рішення Журавського відмовитися від своєї пропозиції схвалив генеральний секретар Ради Європи Турбйорн Ягланд.[13]
Восени 2012 року на виборах до ВРУ, активісти кампанії «Помста за розкол країни» проводили численні пікети та акції протесту проти Журавського як кандидата.[14][15][16]
На виборах до ВРУ 2019 року активісти «Відсічі» поширювали листівки проти Віталія Журавського в межах кампанії «Червоні лінії»[17][18], активісти «С14» закликали не голосувати за колишніх регіоналів, зокрема Журавського[19].
«Ворог преси»
За результатами щорічного дослідження Інституту масової інформації та Незалежної медіа-профспілки потрапив до десятки найбільших ворогів української преси у 2012—2013 роках.[20][21]
2018 року став на захист проросійських телеканалів «NewsOne» та «112 Україна», коли ті опинилися на межі закриття.[22]
Контейнер для сміття
16 вересня 2014 року мітингарі під Верховною Радою України викинули Журавського у сміттєвий контейнер.[23] Коментуючи це, він заявив, що це провокація його конкурента по округу.[24]
27 вересня стало відомо, що під час передвиборчої агітації в Володарськ-Волинському районі Журавський пройшов народну люстрацію — його закидали курячими яйцями та облили водою[25].
Посилання
- Журавський Віталій Станіславович [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] — Верховна Рада України
- Журавський Віталій Станіславович [Архівовано 13 листопада 2017 у Wayback Machine.] — Верховна Рада України
- Журавський Віталій Станіславович — Верховна Рада України
- Журавський Віталій Станіславович [Архівовано 29 листопада 2012 у Wayback Machine.] — Верховна Рада України
- Депутат Кинутий у бак для сміття — Віталій Журавський youtu.be/zaEmP9cImy8 [Архівовано 1 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
Примітки
- ↑ Журавський Віталій Станіславович — Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Архів оригіналу за 2 червня 2021. Процитовано 29 травня 2021.
- ↑ Виталий Журавский: досье, обещания, рейтинг » Слово и Дело. Слово и Дело (рос.). Архів оригіналу за 16 травня 2021. Процитовано 23 серпня 2020.
- ↑ Журавский Виталий Станиславович. kiev.vgorode.ua (рос.). Процитовано 23 серпня 2020.
- ↑ Віталій Журавський спільно із колегами по парламенту забезпечили бронежилетами один із підрозділів ВДВ — учасників АТО | Теми. www.1.zt.ua. Архів оригіналу за 9 липня 2019. Процитовано 9 липня 2019.
- ↑ Віталій Журавський допоміг військовослужбовцям, пораненим в ході АТО. www.zhitomir.info (укр.). Архів оригіналу за 9 липня 2019. Процитовано 9 липня 2019.
- ↑ Віталій Журавський: Мовчати більше ніхто не буде. Дістали!. www.zhitomir.info (укр.). Архів оригіналу за 30 серпня 2021. Процитовано 30 серпня 2021.
- ↑ Журавський, Віталій Станіславович; Журавский, Виталий Станиславович; Zhuravskiy, Vitaliy S. (2001). Теоретичні та організаційно-правові проблеми становлення і розвитку українського парламентаризму (other) . Архів оригіналу за 8 серпня 2020. Процитовано 25 травня 2021.
- ↑ Журавський Віталій Станіславович. www.aprnu.kharkiv.org (ua) . Архів оригіналу за 30 серпня 2021. Процитовано 30 серпня 2021.
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 448/2013 [Архівовано 28 серпня 2013 у Wayback Machine.]. Президент України. 24.08.2013
- ↑ а б в г Журавский Виталий. LIGA. Архів оригіналу за 1 серпня 2021. Процитовано 30 серпня 2021.
- ↑ Журавский Виталий Станиславович [Архівовано 28 грудня 2012 у Wayback Machine.] — ЛІГА. Досье (рос.)
- ↑ Виталий Журавский принял решение отозвать свой законопроект о клевете. Інтер-Факс (російською) . 25-09-2012. Архів оригіналу за 9 липня 2019.
- ↑ Рада Європи привітала скасування законопроекту про наклеп. DT.ua. Архів оригіналу за 9 липня 2019. Процитовано 9 липня 2019.
- ↑ Листівки проти Журавського: криміналу нема, а у чому тоді проблема? [Архівовано 21 жовтня 2017 у Wayback Machine.] — Сайт «Майдан»
- ↑ Журавський мститься активістам «Відсічі» (Відео) — 5 канал
- ↑ Продовжується кримінальне і адміністративне переслідування активістів «Відсічі» за вибори [Архівовано 21 жовтня 2017 у Wayback Machine.] — Сайт «Майдан»
- ↑ [1] [Архівовано 21 січня 2022 у Wayback Machine.] (стрім). Відсіч. 18.07.2019
- ↑ [2] [Архівовано 7 серпня 2019 у Wayback Machine.]. Відсіч. 19.07.2019
- ↑ У Малині С14 закликають не голосувати за «колишніх» регіоналів[недоступне посилання]. Малин Інформ. 18.07.2019
- ↑ Дослідження: Азаров, Янукович і Захарченко — найбільші вороги преси. Архів оригіналу за 5 жовтня 2013. Процитовано 6 серпня 2013.
- ↑ «Вороги преси» за версією НМПУ та ІМІ — Азаров, Янукович, Захарченко, Княжицький та інші. Архів оригіналу за 9 серпня 2013. Процитовано 6 серпня 2013.
- ↑ Для відстоювання своїх законних інтересів у "112 Україна" і NewsOne є всі підстави звернутися до Верховного Суду. І там вони можуть виграти справу. gordonua.com. Архів оригіналу за 9 липня 2019. Процитовано 9 липня 2019.
- ↑ Під Радою нардепа Журавського активісти викинули у смітник [Архівовано 19 вересня 2014 у Wayback Machine.]. ТСН. 1+1. 16.09.2014
- ↑ Журавський заявив, що опинився в сміттєвому баку з-за конкурента по округу. DT.ua. Архів оригіналу за 9 липня 2019. Процитовано 9 липня 2019.
- ↑ На Житомирщині екс-регіонала Журавського закидали яйцями. Архів оригіналу за 30 вересня 2014. Процитовано 27 вересня 2014.
- Народились 8 травня
- Народились 1955
- Випускники Навчально-наукового інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка
- Випускники Київського міжнародного університету
- Доктори політичних наук
- Кавалери ордена «За заслуги» I ступеня
- Кавалери ордена «За заслуги» II ступеня
- Кавалери ордена «За заслуги» III ступеня
- Академіки Національної академії правових наук України
- Уродженці Житомирського району
- Народні депутати України 3-го скликання
- Народні депутати України 6-го скликання
- Народні депутати України 7-го скликання
- Члени Партії регіонів
- Кандидати філософських наук України
- Доктори політичних наук України
- Доктори юридичних наук України
- Професори
- Виборчий округ 66
- Журі Мистецької премії «Київ»