Анрі Беро

Анрі Беро
фр. Henri Béraud
Ім'я при народженні	фр. Henri Marius Béraud
Псевдонім	Tristan Audebert
Народився	21 вересня 1885(1885-09-21)[…] 2-й округ Ліонаd, Ліон
Помер	24 жовтня 1958(1958-10-24) (73 роки) Сен-Клеман-де-Бален
Поховання	Сен-Клеман-де-Бален
Країна	Франція
Діяльність	журналіст, письменник, прозаїк-романіст, антиквар, власник магазину
Заклад	Le Canard enchaîné, Le Crapouillotd, Le Petit Parisien, Paris-Soird, Gringoired і L'Œuvred
Мова творів	французька
Magnum opus	Q3228186? і Q3224344?
У шлюбі з	Marthe Deladuned, Marise Dalbretd і Germaine Béraudd
Учасник	Перша світова війна
Нагороди	Гонкурівська премія (1922)
Анрі Беро у Вікісховищі
Роботи у  Вікіджерелах

Анрі Беро (фр. Henri Béraud; 21 вересня 1885, Ліон — 24 жовтня 1958, Сен-Клеман-де-Бален) — французький письменник і журналіст. У 1945 році за співпрацю з нацистами був засуджений до смертної кари, пізніше заміненої на довічне ув'язнення.

Життєпис

Анрі Беро був сином пекаря. У 1903 році він почав свою роботу в журналістиці. З лютого 1917 року співпрацював з сатиричним тижневиком «Канар аншене», отримавши рекомендації Поля Вайяна-Кутюр'є і Ролана Доржелеса. Беро пов'язувала велика дружба з Альбером Лондре. Він також писав для журналу «Le Crapouillot», заснованого Жаном Гальт-Буасьером. Публікував розповіді, короткі серії, дослідження по ліонському гумору, і особливо полемічні статті. У 1920 році відвідав Москву, про що написав книгу «Ce que j'ai vu à Moscou».

Пізніше він став одним із найбільш продаваних романістів і репортерів Франції і в 1922 році отримав Гонкурівську премію. У 1934—1944 роках був також міжнародним репортером у «Le Petit Parisien» і «Paris-Soir». Він дотримувався англофобськіх і частково антисемітських поглядів. Ці фактори призвели його до підтримки режиму Віші, зокрема, до співпраці з фашистським тижневиком «Gringoire». Джордж Орвелл назвав його «найбільш огидною ганчіркою, яку тільки можна собі уявити», вказуючи на його ненависть до англійців і критику «Вільної Франції» (хоча при цьому Анрі Беро і засуджував нацизм).

За співпрацю з урядом Віші в 1945 році був засуджений до смертної кари. Але завдяки втручанню кількох письменників, в тому числі Франсуа Моріака, прем'єр-міністр Шарль де Голль помилував Анрі Беро, замінивши смертну кару на довічне ув'язнення.

У 1950 році був звільнений за станом здоров'я. Помер вісім років по тому.