Бочаров Яків Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Яків Бочаров
рос. Яков Бочаров
Погруддя Якова Бочарова у Вільнянську
Ім'я при народженніБочаров Яків Васильович
Народився1923
с. Єлизаветинське, Благодарненський район, Ставропольський край
Помер2 жовтня 1943(1943-10-02)
Запоріжжя, Українська РСР, СРСР
ПохованняВільнянськ
ГромадянствоСРСР СРСР
Учасникнімецько-радянська війна
Військове званняСтарший сержант
ПартіяКПРС
Нагороди
Герой Радянського Союзу
орден Леніна орден Вітчизняної війни II ступеня медаль «За оборону Сталінграда»

Бочаров Яків Васильович (рос. Бочаров Яков Васильевич, 1923, с. Єлизаветинське — 2 жовтня 1943) — Герой Радянського Союзу, у роки німецько-радянської війни командир артилерійського розрахунку 76-го гвардійського стрілецького полку (27-а гвардійська стрілецька дивізія, 8-а гвардійська армія, Північно-Західний фронт), старший сержант.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Яків Бочаров народився у 1923 році в селі Єлизаветинське Благодарненського району Ставропольського краю, в родині селянина. З 1943 року член ВКП (б)/ КПРС. Отримав п'ятикласну освіту.

У Червоній армії з березня 1942 року. На фронті з серпня 1942 року. Брав участь у Сталінградській битві.

1 жовтня 1943 року частини 8-ї гвардійської армії Північно-західного фронту вийшли на підступи до міста Запоріжжя. Німецько-фашистські загарбники спробували повернути втрачені позиції й перейшли до контратаки. 2 жовтня 1943 року на ділянці 76-го гвардійського стрілецького полку 27-ї гвардійської стрілецької дивізії під командуванням командира гвардії старшого сержанта Бочарова з розрахунком було залучено до бою з дванадцятьма танками та близько двох рот піхоти.

Яків Бочаров підпустив танки ворога на дистанцію до 300 метрів та підпалив один з них. Німецька сторона зосередила вогонь по лінії оборони червоноармійців, на артилерійському підрозділі. Від ворожого снаряда був тяжко поранений один з воїнів та вбитий заряджаючий. Яків Бочаров сам став до прицілу та підбив один танк ворога. Наступним ворожим снарядом був вбитий останній боєць розрахунку, сам Бочаров був поранений у ліву руку. Залишившись самотнім біля прицілу він знищив третій ворожий танк. Коли закінчились снаряди, старший сержант Бочаров вогнем з автомата почав відбиватися від піхоти супротивника. Він захищав позицію до тих пір, поки не загинув від прямого влучення снаряду у гармату.

Увічнення пам'яті

[ред. | ред. код]
Меморіальна дошка Якову Бочарову

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1944 року, за мужність, героїзм та хоробрість, проявлені у боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками, старшому сержанту Бочарову Якову Васильовичу посмертно було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Меморіал у Вільнянську

У Шевченківському районі Запоріжжя та Вільнянську іменем Якова Бочарова названі вулиці. Також на Алеї Слави у Вільнянську встановлено його погруддя.

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Орден Леніна;
  • Орден Великої Вітчизняної війни 2-го ступеня;
  • Медаль «За оборону Сталінграда».

Джерела

[ред. | ред. код]