Ерхард Шмідт

Ерхард Шмідт
Народився	13 січня 1876(1876-01-13)  Тарту, Ліфляндська губернія, Російська імперія
Помер	6 грудня 1959(1959-12-06)  (83 роки) Берлін, НДР
Поховання	Alter Friedhof Potsdamd
Країна	НДР
Діяльність	математик, викладач університету
Alma mater	Університет Фрідріха-Вільгельма  Геттінгенський університет  Дерптський імператорський університетd
Галузь	функціональний аналіз
Заклад	Цюрихський університет  Боннський університет  Університет Ерлангена—Нюрнберга  Вроцлавський університет  HU Berlin
Науковий ступінь	доктор габілітований  (1906) і докторський ступінь  (1905)
Науковий керівник	Давид Гільберт
Вчителі	Герман Шварц
Аспіранти, докторанти	Саломон Бохнер  Лотар Коллатц  Martin Kneserd  Гайнц Гопф  Ебергард Гопф  Alexander Dinghasd  Helmut Wielandtd  Günther Ludwigd  Michael Golombd  Rudolf Iglischd  Ріхард Брауер  Alfred Brauerd  Wilhelm Spechtd  Günther Ludwigd  Erich Rothed  Rudolf Kochendörfferd  Jürgen Schmidtd  Guido Hoheiseld  Eberhard Melchiord  Felix Behrendd  Arnold Scholzd  Erich Bessel-Hagend  Erika Pannwitzd  Dora Prölßd  Max Wernickd  Franz Herbstd  Anneliese Hünked  Chi-Siang Chend  Olaf Helmer-Hirschbergd  Rudolf Iglischd  Ralf Lohand  Otto Lucked  Heinz Liermannd  Juho Mauri Angervod  Ingeborg Kraftd  Maximilian Mathiasd  Werner Schulzd  Fritz Dueballd  Artur Bischofd  Karl-Friedrich Kirsteind  Heinz Westphald  Alfred Max Helmut Stöhrd  Orhan Hamdi-Alisbahd  Olga Polossuchind  Elisabeth Müllerd
Членство	Прусська академія наук  Баварська академія наук
Батько	Олександр Олександрович Шмідтd
Нагороди
Ерхард Шмідт у Вікісховищі

Ергард Шмідт (нім. Erhard Schmidt; 1 липня 1876, Дерпт, Естонія — 6 грудня 1959, Берлін) — німецький математик, що працював переважно у сфері функціонального аналізу.

Життєпис

Шмідт був сином професора фізіології в Дерпті Олександра Шмідта, дослідника процесів згортання крові.

Після відвідування середньої школи в Дерпті та Ризі він вивчав математику спочатку в Дерпті, а потім у Берліні у Германа Амандуса Шварца та в Геттінгені у Давида Гільберта, де отримав ступінь доктора в 1905 році, захистивши дисертацію про інтегральні рівняння (нім. Entwickelung willkürlicher Functionen nach Systemen vorgeschriebener). Гільберт був у розпалі своєї програми розробки основ того, що зараз називається функціональним аналізом, і Шмідт став одним із його найважливіших співробітників.

У 1906 році він хабілітувався в Бонні у Едуарда Студі, а потім поїхав до Берліна (1908), Ерлангена та Бреслау як професор, де він став наступником Шварца в 1917 році. Людвіг Бібербах та Іссай Шур, які були призначені незабаром після цього на кафедру прикладної математики, створенної за ініціативою Шмідта. Берлін був одним із центрів тяжіння для математики в Німеччині в 1920-х роках. У 1929—1930 роках — ректор Берлінського університету. Він був не тільки хорошим організатором, але й успішним і надихаючим учителем, про що свідчить Гайнц Гопф, який слухав його в Бреслау в 1917 році, а потім навчався у нього у Берліні. У 1950 році він вийшов на пенсію, але залишався директором Науково-дослідного інституту математики Німецької академії наук у Берліні до 1958 року. Він був одним із засновників двох важливих німецьких журналів: Mathematical Journal (1918) і Mathematical News (1948).

У 1927 і 1928 роках і знову з 1935 по 1936 рік він був президентом Німецького математичного товариства, а в 1936 році очолював німецьку делегацію на Міжнародному математичному конгресі в Осло. З 1918 член Прусської академії наук, в 1942 обраний членом-кореспондентом Баварської академії наук. У 1956 році був прийнятий членом-кореспондентом Академії наук.

Шмідт вважається одним із засновників функціонального аналізу, від нього походять багато понять у теорії гільбертових просторів, що виникли в результаті дослідження інтегральних рівнянь у школі Гільберта. Він значно спрощує уявлення Гільберта та Івара Фредгольма, а також має справу з нелінійними інтегральними рівняннями. Метод ортонормування Грама-Шмідта відомий розробкою ортонормованої системи власних функцій.

Шмідт також працював над аналітичною теорією чисел, топологією (новий простий доказ теореми Джордана про криву, звіти про засідання Preuss.Akad.Wiss. 1923) і останнім часом з 1939 року над ізопериметричними проблемами в геометрії. У ранніх роботах він також мав справу з визначенням термінів змісту та довжини кривих в аналізі.

Особисте життя

З 1909 року він був одружений на Берті фон Бергманн, яка померла в 1916 році, народивши третього сина.