Кандід
 Перше видання «Кандіда» | |
| Автор | Вольтер |
|---|---|
| Назва мовою оригіналу | Candide, ou l'Optimisme |
| Країна |  Франція |
| Мова | Французька |
| Тема | Найкращій із можливих світів, Лісабонський землетрус 1755, Португальська інквізиція, рабство[1], війна[1], філософія[1], подорож[1], unhappinessd[1], любов[1], траур[1], sociabilityd[1], харчування[1], багатство[1], міграція населення[1], іронія[1], суспільство[1], людина[1], розум[1], пригода[1], катастрофа[1] і оптимізм[1] |
| Жанр | роман виховання, художній вимисел[2] і нарація[d][2] |
| Видано | 1759 |
| Видано українською | 1927 |
| Перекладач(і) | Валер'ян Підмогильний (1927) Микола Терещенко (1955) |
| У «Гутенберзі» | 19942 |
«Кандід, або оптимізм» (Candide, ou l'Optimisme) — найчастіше публікований твір Вольтера. Книгу було написано, ймовірно, в 1758 і через рік вона з'явилася у пресі відразу в п'яти країнах під виглядом «перекладу з німецької». Вона тут же стала бестселером і була на багато років заборонена під приводом непристойності. Сам Вольтер вважав її бездарною і в деяких випадках навіть відмовлявся визнавати своє авторство[джерело?].
Твір являє Філософський роман (conte philosophique) з фантастичною складовою та нальотом абсурдизму і цинізму, книга «замаскована» під крутійський роман (форма перегукується з «Правдивими історіями» Лукіана). Герої твору — Кандид, його подруга Кунігунда і наставник Панглосс — колесять по всьому заселеному світі, стають свідками битв Семирічної війни, взяття росіянами Азова, Лісабонського землетрусу, і навіть відвідують казкову країну Ельдорадо. Цей утопічний роман вплинув на багатьох більш пізніх авторів утопічної та сатиричної фантастики — Олдаса Гакслі, Курта Воннегута та Роберта Шеклі[3]
Мандри героїв служать для автора приводом для того, щоб висміяти уряд, богослов'я, військову справу, літературу, мистецтво і метафізику, особливо оптиміста Лейбніца з його вченням про те, що «все на краще в цьому найкращому зі світів». Ці слова звучать саркастичним рефреном щоразу, коли на долю героїв випадають нові лиха.
У фіналі повісті герої опиняються в Константинополі і дізнаються від місцевого дервіша про марноту метафізичних досліджень. Висловлюваний їм рецепт щастя простий — забути про хвилювання навколишнього життя, і в першу чергу громадської думки, присвятивши себе обраному ремеслу — «догляду за садами».
За стилем, легким і енергійним, це найкраще з написаного Вольтером; стилю цієї книги відкрито наслідували Пушкін і Флобер. Авторський голос не звучить прямо, але його думки — всюди: вони вкладені в устах персонажів, як правило, другорядних. Незважаючи на несхвальне ставлення Вольтера до ідеї ілюстрування літературних творів, повість ілюстрували багато художників, зокрема Пауль Клеє, який називав «Кандид» своїм улюбленим твором. Леонард Бернстайн написав на сюжет «Кандида» популярну оперету. Термін «панглос» став прозивним позначенням завзятого оптиміста.
- Вольтер. Кандід або оптимізм. Переклад з французької: Валер'ян Підмогильний, вступна стаття та примітки: С. Родзевич; редактор: Микола Зеров. Київ: Слово, 1927. 128 стор.
- (передрук) Вольтер. Кандід: філософські повісті. Переклад з французької: Валер'ян Підмогильний; Передмова та примітки: Я. І. Кравець; Київ: Інститут літератури імені Тараса Шевченка НАН України; Харків: Фоліо, 2011. 410 стор.
- Вольтер. Кандід; Вавилонська царівна: повісті. Переклад з французької: Микола Терещенко. Київ: Держвидав, 1955. 165 стор.
- Короткий зміст [Архівовано 20 листопада 2010 у Wayback Machine.] (рос.)
