Перейти до вмісту

Мамелюки

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Мамелюк (1779).

Мамелю́к[1], також Мамлюк[2][3] (мн. мамелю́ки, мамлюки; араб.مملوك) — воїн рабського походження, навернений до ісламу; підлеглий царя (маліка) в деяких ісламських країнах, зокрема, в мусульманському Єгипті. Схоже піхотне військо, сформоване XIV ст. у Османській імперії, звалось яничари.

Походження слова

[ред. | ред. код]
Озброєння османського мамелюка (1550).
Мамелюк (1810).
Мамелюк (1825).

Слово походить з арабської мови, ймовірно від слова малік — цар, правитель, володар або слова мала'а — володіти.

Згідно з правилами словоутворення семітських мов у слова виділяється корінь (кістяк приголосних) — МЛК, від якого за моделлю (додаванням голосних і приголосних) утворюється нове слово — маМеЛюК.

Таким чином мамелюк — «той, хто біля царя», «прибічник царя». У османській турецькій мові цьому слову відповідає слово — яничар. До речі слово «яничар» за однією з версій походить від слів «ян» («yan» — «бік») і «чар» («car» — цар, голова).

Інша версія походження слова — від слова «мала'а» (володіти). Тоді «мамелюк» — «той, ким володіють», «раб».

Історія

[ред. | ред. код]

Огляд

[ред. | ред. код]
2-е травня 1808: Вбивство мамелюків, Франциско Гойя, (1814)

Перші мамелюки служили Аббасидським халіфам (султанам) наприкінці ІХ століття у Багдаді. Мамелюцтво було подальшим розвитком попередньої системи гулямства (ар. «гулям» — раб), впровадженої халіфом аль-Му'тасімом, тобто перетворення військовополонених на варту халіфа. Ця система припинила своє існування після заворушень і вбивства 4х каліфів поспіль у 860-х роках, і на її основі була створена система мамелюцтва. Головна різниця полягала в тому, що мамелюки набиралися з дітей і отримували ісламську освіту. Аббасиди набирали їх з Причорномор'я — Черкесія, Грузія, а також Великого степу, зокрема степів півдня України і Росії. До мамелюків потрапляли діти, продані в рабство бідними родинами степовиків або украдені работоргівцями — грецькими, римськими, тюркськими, арабськими та ін.

Вважається, що переважну частину мамелюків складали люди тюркського і кипчацького походження (відомі як половці). Питання мамелюків зі слов'яномовних племен досі не досліджено. Слід звернути увагу також на те, що мамелюцтво має спільні риси з іншими військовими утворенням тих часів — Римської імперії (війська з рабів-варварів), Візантії, Монголії, татарських держав і Золотої Орди (набір у військо в ранньому віці й на все життя, навчання верховій їзді, постійне життя в таборах), Османська імперія (назви «мамелюк» і «яничар» виражали схожі поняття в різних її краях). Елементи тієї самої структури простежуються і в організації козацького війська до XVII ст. (а в деяких рисах і до XIX ст.).

Мамелюцтво давало правителям війська, які не були пов'язані з існуючою структурою влади. Місцеві воїни часто були відданіші своїм місцевим старійшинам (шейхам), сім'ям або знаті, ніж султану чи халіфу. Якщо якийсь вождь виступав проти правителя, часто було неможливо впоратися з ним, не викликавши незадоволення знаті. Мамелюки були чужинцями, повністю залежними від правителя, і тому були йому відданіші.

Організація

[ред. | ред. код]

Після прийняття мамелюком ісламу, він проходив підготовку кіннотника. Мамелюки повинні були дотримуватись правил поведінки фурусійа (вершництва, араб. «фараса» — їздити верхи), які дуже нагадували відповідні правила поведінки лицарів у середньовічній Європі — щедрість, мужність, а також вивчення тактики кінноти, верхової їзди, стрільби з лука і лікування ран.

Мамелюки проводили у своїх таборах більшу частину життя. Їхні розваги включали змагання по стрільбі з лука, верхової їзди, щонайменше двічі на тиждень. Це давало змогу їм постійно бути у потрібній бойовій формі.

Після підготовки вони переставали бути рабами, але були зобов'язані служити султану. Султан тримав їх як зовнішню силу, проти місцевих заворушень. Султан міг їх відправити у будь-який куточок тогочасного світу, навіть на Іберійський півострів.

Султани мали найбільше число мамелюків, але інші еміри також могли мати свої війська. Багато мамелюків виростало до високих позицій в імперії, в першу чергу в армії. На початку їхній статус був неспадковим, і сини не могли наслідувати їх батьків. Але з часом, у таких місцях як Єгипет, мамелюцькі сили були пов'язані з місцевою владою і отримали великий вплив на владу.

Влада мамелюків в Єгипті

[ред. | ред. код]

Початки

[ред. | ред. код]

Мамелюцьке султанство у Єгипті бере витоки з династії Аюбідів, яку Саладін (Салах ед Дін) заснував в 1174 році. Разом зі своїм дядьком, Шіркухом, він завоював Єгипет для Нур ад Діна (араб. «Світла Віри»), зенгідського еміра Дамаску в 1169 році. Близько 1189 року, після падіння Єрусалиму, Саладін укріпив владу цього роду над Середньою Азією. Після смерті Саладіна його сини почали конфліктувати щодо поділу імперії, і кожен намагався оточити себе мамелюцькими військами.

Близько 1200 року, брат Саладіна, аль-Аділ (араб. «Благородний»), зміг зосередити владу в імперії у своїх руках, підкоривши, знищивши або ув'язнивши своїх братів і племінників. З кожною перемогою аль-Аділ приєднував підкорені мамелюцькі загони до своїх. Цей процес було повторено після смерті аль-Аділа 1218 року і після смерті його сина аль-Каміла у 1238 році. Аюбіди отримали сильну владу завдяки підтримці мамелюків і почали залучати їх до внутрішньої політики султанату.

У 1315 року вони також вторглися і захопили велику частину Нубії, але влада залишилася в руках Нубійського принца, який перейшов з коптської православної християнської віри в іслам.

Наступ франків і мамелюцький переворот

[ред. | ред. код]

У червні 1249 року війська європейських християнських держав у межах 7-го хрестового походу висадилися в Єгипті під проводом короля Франції Людовика IX і взяли Дам'єтту. Єгипетські війська спочатку відступили. Коли султан Єгипту ас-Саліх Айюб помер, влада на короткий час перейшла до його сина ал-Муаззама Тураншаха, а потім до його дружини Шаджар аль-Дурр, (або Шаджарат уль-Дур). Вона й розпочала протинаступ за підримки мамелюків. Загони командира Бейбарса розбили війська Людовика. Самого короля взяли у полон у березні 1250 року і отримали за нього викуп 250 тисяч ліврів[4].

Політична потреба у вожді змусила Шаджар одружитися з командиром мамелюків Айбаком. Айбак був пізніше вбитий у своїй лазні. Після боротьби за владу його місце зайняв Кутуз. Саме він формально заснував Бахрійське султанство і першу династію мамелюків.

Перша мамелюцька династія була названа Бахрійською, за іменем одного з полків, Бахірія або «морський» полк. Назва Бахрі (بحري «морський, річковий») стосувалася їхньої бази на острові аль-Маніаль («острів на Нілі»). Полк складався переважно з кипчаків (половців).

Мамелюки і монголи

[ред. | ред. код]

Коли монгольські війська хана Хулагу пограбували Багдад і взяли Дамаск у 1258 році, один з тих, хто втік з Дамаску, був воєначальник мамелюків Бейбарс. Він втік до Каїру. Коли Хулагу почав вимагати здати Каїр, Кутуз вбив послів Хулагу і з допомогою Бейбарса зібрав війська. Хулагу був змушений їхати на Схід у зв'язку зі смертю великого хана Монгке, але він залишив свого підлеглого, християнина Кітбуку замість себе. Кутуз завів монгольське військо у засідку біля річки Оронт, переміг їх у битві Айн-Джалут (1260), захопив і стратив Кітбуку.

Після великої перемоги Кутуз був вбитий мамелюками. За переказами, саме Бейбарс брав участь у вбивстві. У наступні століття влада буде передаватися подібним чином, середній час правління мамелюцького правителя — 7 років.

Другий раз мамелюки розбили монголів біля Хомса в 1260 році й почали тіснити їх на схід. Вони утвердили свою владу над Сирією, укріпили місцевість, проклали поштові шляхи, і сформували дипломатичні зв'язки з місцевими князями. Війська Бейбарса також знищили останні християнські держави (хрестоносців) на Близькому Сході.

Мамелюки також відбили нові напади монголів у Сирії у 1271, 1281 (друга битва біля Хомса), 1303/1304 і 1312 роках. Вони були розбиті монголами і християнськими військами у битві біля Ваді аль-Хазандар в 1299 році.

Династія Бурджі

[ред. | ред. код]

В 1382 році, влада перейшла до роду Букрі (Бурджі). Назва Бурджі (برجي означає «фортечна», зрівн. з західноєвроп. «бург» — «фортеця») стосувалася їхнього центру в цитаделі Каїру. Династія складалася переважно з черкасів (черкесів).

Існують згадки про мамелюків про час завоювання мусульманами християнського Єгипту (зокрема Александрії — сучасного Каіру). Деякі[які?] західноєвропейські історики XIX ст. саме мамелюкам приписали знищення Александрійської бібліотеки, а також розграбування і плюндрування єгипетських пірамід і сфінкса (цим займалися також війська Наполеона[джерело?]).

Цікаві факти

[ред. | ред. код]
  • Мамелюки грузинського походження в Єгипті зберігали свою рідну мову, намагалися бути в курсі того, що відбувається на Кавказі, приймали в гостях своїх батьків та інших родичів, посилали подарунки членам своєї сім'ї або давали грошей на спорудження необхідних будівель (у тому числі захисних веж чи навіть християнських храмів) в їх рідних місцях в Грузії. Грузинські мамелюки всіляко підтримували один одного через сильно розвинене почуття етнічної солідарності.[5]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Мамелюк // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Україна в минулому. Випуски 1–3. 1992 ст.13
  3. "Русь", "Мала Русь", "Україна" в післямонгольські та козацькі часи, 2009 ст.33
  4. Madden, Thomas F. Crusades the Illustrated History. 1st ed. Ann Arbor: University of Michigan P, 2005. 159
  5. The Arab Lands under Ottoman Rule: 1516—1800. Jane Hathaway, Karl Barbir. Person Education Limited, 2008, pp. 99. ISBN 978-0-582-41899-8.

Посилання

[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Мамелюки

pFad - Phonifier reborn

Pfad - The Proxy pFad of © 2024 Garber Painting. All rights reserved.

Note: This service is not intended for secure transactions such as banking, social media, email, or purchasing. Use at your own risk. We assume no liability whatsoever for broken pages.


Alternative Proxies:

Alternative Proxy

pFad Proxy

pFad v3 Proxy

pFad v4 Proxy