Мінору Ямасакі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мінору Ямасакі
англ. Minoru Yamasaki
яп. 山崎 實
Народився1 грудня 1912(1912-12-01)[5][6][…]
Сіетл, Вашингтон[8][9]
Помер6 лютого 1986(1986-02-06)[1][2] (73 роки) або 7 лютого 1986(1986-02-07)[3][4] (73 роки)
Блумфілд-Гіллс, Окленд, Мічиган, США
·рак шлунка і злоякісна пухлина
Країна США
Діяльністьархітектор
Alma materВашингтонський університет, Нью-Йоркський університет, Бейтс-коледжd, New York University Tandon School of Engineeringd, Garfield High Schoold і Auburn Senior High Schoold
Знання мованглійська[10]
ЧленствоАмериканська академія мистецтв і наук і Американська академія мистецтв та літератури
Magnum opusBOK Towerd, Всесвітній торговий центр, McGregor Memorial Conference Centerd, Прюїтт-Айгоу і Федеральний резервний банк Ричмонда
Нагороди
Роботи Мінору Ямасакі
Роботи Мінору Ямасакі
Роботи Мінору Ямасакі

Мінору Ямасакі (1 грудня 19127 лютого 1986) — американський архітектор, відомий завдяки проектуванню Всесвітнього торгового центру в Нью-Йорку та низки інших масштабних проектів. Ямасакі був одним з найвидатніших архітекторів 20 століття.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в Сіетлі, штат Вашингтон. Закінчив середню школу в Сіетлі та вступив до Вашингтонського університету на спеціальність архітектура у 1929. У 1934 отримав диплом бакалавра.

Після переїзду в Нью-Йорк в 1930 вступив до Нью-Йоркського університету для здобування ступеня магістра в галузі архітектури та влаштувався на роботу в архітектурну фірми Shreve, Lamb and Harmon, а також працював дизайнером Емпайр Стейт Білдінг.

У 1945 переїхав до Детройта. Фірма допомогла Ямасакі уникнути інтернування під час Другої світової війни, а сам архітектор прихистив своїх батьків у Нью-Йорку.

Покинув фірму в 1949 і почав працювати самостійно. Одним з перших проектів, які він спроектував, був Ruhl's Bakery за адресою 7-Майл-роуд і Моніка стріт у Детройті.

У 1964 отримав DFA від Bates College.

Родина

[ред. | ред. код]

Уперше одружився в 1941, проте через кілька років вони розлучилися. Після цього він одружувався ще двічі, але врешті-решт знову одружився зі своєю першою дружиною в 1969.

Творчий стиль

[ред. | ред. код]

У своїх творах Мінору вдало поєднував міжнародний стиль з елементами неокласики. За будівництво житлового будинку в Сент-Луїсі (1951) він був нагороджений премією Американського архітектурного інституту. Надалі у його творчості інтернаціональний стиль доповнюється зверненням до готичного, ісламсього та японсього зодчества та вражає масштабністю просторових структур.

Він результативно поєднував екзотичні елементи середньовічного японського мистецтва та площини бетону, скла та металу. Серед робіт архітектора варто відзначити найвидатніші: консульство США в Японії (Коба), аеропорт в Сент-Луїсі, штаб-квартиру фірми «Рейнолдз металз», аеропорти в Дахране та в Ер-Ріяді.

Апогеєм творчості Ямасакі стали хмарочоси — близнюки ВТЦ в Нью-Йорку. Вони стали найвищою будовою у світі. Проте вони були знищені в результаті теракту 11 вересня 2001.

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Обраний співробітником від Американського інституту архітекторів в 1960.
  • Здобув Першу премію від Американський інститут архітекторів.

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б The New York Times / J. KahnManhattan: New York Times Company, A. G. Sulzberger, 1851. — ISSN 0362-4331; 1553-8095; 1542-667X
  2. а б The Fine Art Archive — 2003.
  3. а б Arkitekter verksamma i Sverige — 2015.
  4. а б HistoryLink.org: The Free Online Encyclopedia of Washington State History — 1998.
  5. Arkitekter verksamma i Sverige — 2014.
  6. Encyclopædia Britannica
  7. SNAC — 2010.
  8. Arkitekter verksamma i Sverige — 2015.
  9. Ямасаки Минору // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  10. Identifiants et RéférentielsABES, 2011.
  11. Horace Mann corporate headquarters doubles as architectural landmark. The State Journal-Register. Springfield, Illinois. 5 September 2015. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 2 February 2017.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]