Пустельник

Святий Онуфрій жив пустельником у пустелі у Верхньому Єгипті у 4 столітті

Пусте́льник, також Самітник, Затвірник, Відлюдник (англ. hermit, лат. eremita з грец. ἔρημος еремос, що означає «пустеля», «відлюдна земля», звідси «пустинножитель») — особа, що живе більшою чи меншою мірою в усамітненні або вдалині від суспільства за суто релігійних переконань.

У християнстві термін первинно застосовувався до християнина який жив пустинним життям через релігійні переконання, в саме пустинне богослов'я Старого Заповіту (40 років блукань стародавніх євреїв у пустелі по виході з Єгипетського рабства, що мало довести до зміни їхніх сердець).

У християнській традиції життя у пустелі було ранньою формою чернечого життя, що передувало чернечому життю в киновії. Правило Святого Венедикта (1 гл.) перелічує пустельників серед 4 типів монахів. На додаток до пустельників, що є членами чернечих орденів, сучасні римо-католицькі канони (канон 603) визнають також посвячених пустельників під керівництвом їхнього єпархіального єпископа як членів посвяченого життя.

Посилання

• Пустельництво [Архівовано 20 січня 2021 у Wayback Machine.] // Українська Релігієзнавча Енциклопедія