Рене Адоре

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рене Адоре
фр. Jeanne de la Fonte
Ім'я при народженніфр. Émilia Louisa Victoria REEVES
фр. Jeanne de la Fonte
Народилася30 вересня 1898(1898-09-30)[3][2][…]
Гамбург, Німеччина[2]
Померла5 жовтня 1933(1933-10-05)[2][4][5] (35 років)
Лос-Анджелес, США
  • туберкульоз
    • ПохованняГоллівуд-Форевер
    Громадянство Франція
     США
    Діяльністьакторка театру, кіноакторка
    Роки діяльностіз 1918
    У шлюбі зTom Moored
    IMDbnm0012395
    Нагороди та премії
    CMNS: Рене Адоре у Вікісховищі

    Жанна де ла Фонте (фр. Jeanne de la Fonte), відома як Рене́ Адоре (фр. Renée Adorée; 30 вересня 1898 — 5 жовтня 1933) — американська акторка французького походження, популярна в Голлівуді в епоху німого кіно. Зірка картин «Великий парад» 1925 (вважається однією з найкращих німих картин) та «Шлюбний виклик» 1928. За внесок у розвиток кіноіндустрії удостоєна Зірки на Голлівудській алеї слави.

    Біографія

    [ред. | ред. код]

    Народилася 30 вересня 1898 у французькому місті Лілль, департамент Нор, в сім'ї циркових артистів. Її кар'єра почалася вже в 5-річному віці, коли вона стала виступати в цирку разом з батьками. Підліткою вступила в невелику театральну трупу, з якою багато гастролювала Європою. Під час їх турне Російської імперії почалася Перша світова війна, і ла Фонте, покинувши трупу, втікала до Лондона. Звідти іммігрувала до Нью-Йорка, де продовжила театральну кар'єру.

    Її кінокар'єра стартувала в 1920, втому ж році вона взяла псевдонім Рене Адоре. На початку 1921 року познайомилася в голлівудським актором Томом Муром і через 6 тижнів одружилася з ним, влаштувалася в будинку Мору в Беверлі-Гіллз. В 1924 році розлучилася. Через три роки одружилася з Шерманом Джиллом, розлучилася після 2 років спільного життя.

    Адоре стала успішною в німому кіно. Найбільшої популярності вона досягла виконанням ролі Мелісандри у військовій мелодрамі «Великий парад» 1925 року. Фільм став одним з найбільших хітів студії «MGM» і вважається однією з найкращих німих картин. У 1928 році Адоре з'явилася оголеною в невеликому епізоді фільму «Шлюбний виклик», що викликало обурення в консервативному суспільстві.

    З приходом звукового кіно Адоре стала однією з небагатьох, чия кар'єра не залишилася в ері німого кіно, проте знялася лише в чотирьох звукових картинах.

    У 1930 році в неї був діагностований туберкульоз. Під час зйомок у фільмі «Виклик плоті» (1930) через погіршення здоров'я вимушена лягти в санаторій в місті Прескот в Аризоні. Щоб пройти дворічний курс лікування, була змушена закласти свою квартиру. У 1933, почуваючись достатньо здоровою для відновлення кінокар'єри, покинула санаторій. Але незабаром її здоров'я стало стрімко погіршуватися. У вересні того ж року їй свій будинок в передмісті Лос-Анджелеса і перебралася в санаторій Санланд. Там і померла 5 жовтня 1933 року, через кілька днів після свого 35-ліття. Похована на кладовищі «Голлівуд-Форевер». Все майно акторки, оцінене в $ 2,429, перейшло до її матері, що проживала в Англії.

    Пам'ять

    [ред. | ред. код]

    За внесок у розвиток кіноіндустрії Рене Адоре удостоєна Зірки на Голлівудській алеї слави.

    Фільмографія

    [ред. | ред. код]

    Примітки

    [ред. | ред. код]
    1. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    2. ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #1019299991 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
    3. ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
    4. ↑ а б SNAC — 2010.
    5. ↑ Find a Grave — 1996.
    Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Рене_Адоре&oldid=41334009