Хілон
| Хілон | |
|---|---|
| дав.-гр. Χίλων | |
 Хілон | |
| Народився | бл. 625 року до н. е. Спарта |
| Помер | 552 рік до н. е.. Спарта |
| Поховання | Heroon of Chilon at Spartad[1] |
| Громадянство | Лакедемон |
| Діяльність | філософ, письменник, поет, політик |
| Знання мов | давньогрецька |
| Посада | Ефор |
| Батько | Дамагет |
| |
Хілон Лакедемонянин (дав.-гр. Χίλων ὁ Λακεδαιμόνιος) — спартанський політик, реформатор і законодавець, елегійний поет доби архаїки, один із «семи мудреців».
Походив із знатного ахейського роду, проте це не завадило йому досягти найвищої влади у дорійській Спарті.
З іменем Хілона пов'язують радикальні зміни у внутрішній та зовнішній політиці Лакедемона. Насамперед йдеться про реформу ефората, після якої ефори почали головувати в апеллі і остаточно підпорядкували собі царську владу, запровадження обов'язкових сисситій (які раніше були більш-менш добровільними) та інших заходах, спрямованих на перетворення Спарти на «громаду рівних», що втілилися у так званих Малих Ретрах[2]. Деякі дослідники вважають Хілона автором Малих Ретр, що з політичних міркувань приписав їх Лікургу[3].
Саме за наполяганням Хілона, спартанці швидше за все відмовилися від приєднання нових земель і створили, натомість, Пелопоннесський союз[4].
За часів Хілона Спарта починає свою боротьбу з тиранами. Згідно з уривком папірусу, знайденим у 1911 році, Хілон разом з царем Анаксандрідом II скинули тирана Сікіона Есхіна та тирана Афін Гіппія[5]. Оскільки вигнання Гіппія сталося вже після смерті Хілона та Анаксандріда, існує версія, що в папірусі йде мова про Гіппія тирана Мегар[6].
У 556 року до н. е. Хілон став ефором[7][8]. За легендою, цим був дуже незадоволений його брат, який сам жадав стати ефором, Хілон відповів: «Це тому, що я вмію виносити несправедливості, а ти ні».
Хілон склав елегічні вірші у двісті строк, вважав, що чеснота людини в тому, щоб міркуванням досягати передбачення майбутнього.
За переказом, в старості Хілон зізнався, що не знає за собою жодного протизаконного вчинку за все своє життя, а сумнівається тільки в одному: коли судили його друга, він засудив його за законом, але товариша свого умовив його виправдати, бо він служив і закону, і дружбі.[9]
Особливу славу меж греків принесло Хілону пророцтво про острів Киферу. Познайомившись з тим, який він є, Хілон вигукнув: «Краще б йому не виникати або, виникнувши й потонути!» передбачення це справдилось: Демарат, спартанський вигнанець, порадив Ксерксу зупинити свій кораблі, і якщо б Ксеркс послухався, то Греція потрапила б у полон[10]. Потім Нікій в Пелопоннеську війну, відбив цей острів, заподіявши лакедемонянам великої шкоди.
Хілон помер у глибокій старості від надмірної радості, вітаючи свого сина з перемогою у кулачному бою на Олімпійських іграх[11].
У сучасній науці існують різні погляди на відносини Хілона з спартанським царем Анаксандрідом II. Існують версії як про дружбу[12], так і про ворожнечу[13].
- «Не дозволяй язику своєму випереджати твою думку».
- «Про мертвих слід говорити лише добре».[14]
- «Пробним каменем випробують золото, а золотом випробовують людину».
- «Наймудрішому філософу важко відповідати на дурні питання».
- «Будь стриманий на язик, особливо в застіллі».
- «Уникайте ганебного».
- «На святкування до друга йди повільно, поспішай, коли він у біді» .
- (Щодо судочинства) «Краще обирай покарання, ніж кару (страту), бо перше засмутить людину один раз, а друге назавжди.»
- «Не погрожуй: не чоловіча се справа».
- «Добре керувати у своєму домі».[15]
- ↑ Παυσανίας 3.16.4 // Опис Еллади
- ↑ Cartledge P. Sparta and Lakonia, с.139.
- ↑ Мустафін О. Влада майдану. Хто і навіщо винайшов демократію. К., 2016, с.38
- ↑ Huxley G.L. Early Sparta, с.69
- ↑ Печатнова, 2004, стр.38.
- ↑ Хаммонд, 2007, c. 423.
- ↑ Аполлодор, 244 °F 335 c
- ↑ Евсевій Кесарійський, II, 96 — 7
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 30 січня 2008. Процитовано 15 лютого 2009.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) [Архівовано 2008-01-30 у Wayback Machine.] - ↑ Геродот, VII, 235
- ↑ Діоген Лаертський, I, 3, 72
- ↑ Кар, 2012, Anaxandridas II.
- ↑ Bradford, 2011, с. 56.
- ↑ Цю фразу Хілона Діоген Лаертський в трактаті «Про життя, вчення та висловлювання славетних філософів» подає як «τὸν τεθνηκότα μὴ κακολογεῖν». В пізніх римських авторів вона перетворилася на вислів «De mortuis aut bene, aut nihil» (про мертвих — або добре, або нічого). Популярна легенда додає до цього вислову ще й завершення «окрім правди», яке, однак, не згадане в жодному з давніх джерел.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 14 лютого 2009. Процитовано 15 лютого 2009.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) [Архівовано 2009-02-14 у Wayback Machine.]
- Альфред С. Бредфорд. Leonidas and the Kings of Sparta: Mightiest Warriors, Fairest Kingdom. — Оксфорд : ABC-CLIO, 2011. — 251 с. — ISBN 978-0313385988.
- Джон Кар. Sparta's Kings. — Pen & Sword, 2012. — 208 с. — ISBN 978-1-84884-849-8.
- Печатнова Л. Г. Античная традиция об эфоре Хилоне // Мнемон Исследования и публикации по истории античного мира. Вып. 3. — Санкт-Петербург : Исторический факультет СПбГУ, 2004. — С. 31-48. — ISBN 1318-193X.
- Ніколас Хаммонд. Пелопоннес // Кембриджська історія стародавнього світу. Том 3, частина 3: Розширення грецького світу. VIII—VI століття до н. е. — Москва : Ладомир, 2007. — С. 382-429. — ISBN 978-5-86218-467-9.