Ян Гевелій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ян Гевелій
нім. Johannes Höwelcke[1]

Ян Гевелій, портрет роботи Й. Шульца (1677 рік)
Ім'я при народженніпол. Jan Heweliusz
Народився28 січня 1611(1611-01-28)[1][2][…]
Гданськ, Річ Посполита[4]
Помер28 січня 1687(1687-01-28)[1][2][…] (76 років)
Гданськ, Річ Посполита[4]
ПохованняКостел Святої Катерини в Гданську[3]
КраїнаРіч Посполита
Діяльністьастроном, підприємець, картограф, brewer
Alma materЛейденський університет (1632)[1]
Ґданська академічна гімназіяd (1624)[1]
Ґданська академічна гімназіяd (1630)[1]
Галузьастрономія і правознавство
ПосадаАльдерман[1]
ВчителіПетер Крюгер
Відомі учніГотфрід Кірхd
ЧленствоЛондонське королівське товариство[5]
У шлюбі зЕльжбета Гевелій[1]
Нагороди
CMNS: Ян Гевелій у Вікісховищі

Ян Гевелій (нім. Johannes Hevel, пол. Jan Heweliusz; 28 січня 1611 — 28 січня 1687) — польський астроном, автор перших карт Місяця («Селенографія або опис Місяця»), конструктор телескопів, градоначальник Ґданську. Протестант і спадковий бровар.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Батьком Гевелія був Авраам Гевельке (1576–1649), а матір’ю Кордула Гекер (1576–1655). Вони були німецькомовними лютеранами[6], заможними торговцями пивом і походили з Богемії. У дитинстві Гевелія відправили до Ґондеча, де він вивчав польську мову[7].

Астрономією захопився в юності. Відвідав Прагу, де ознайомився з обсерваторією Тихо Браге, в Нідерландів, Англії і Франції вивчав юриспруденцію і вдосконалювався в оптиці і механіці. Після смерті батька успадкував його комерційну справу і всі доходи від неї витрачав на заняття астрономією. Багато уваги приділяв суспільним справам, неодноразово обирався суддею, з 1651 був радником магістрату Гданська. У 1640-х роках побудував у своєму будинку в Гданську обсерваторію, яка до появи Паризької і Гринвіцької обсерваторій була найбільшою в Європі (описав її в творі «Небесна будова», т. 1-2, 1673, 1679). Сам виготовляв інструменти для неї. Створені ним точні секстанти і квадранти мали радіус до 2-2,5 м, а монолінзові «повітряні» труби досягали в довжину 45 м. Після пожежі в 1679, що знищила обсерваторію, відбудував її наново і в 1681 відновив спостереження.

Квадрант Гевелія

Наукові роботи присвячені селенографії, позиційній астрономії, вивченню комет. Склав перші детальні карти Місяця, що відрізнялися великою точністю. Видана в 1647 «Селенографія» Гевелія містила атлас Місяця на картах діаметром 27 см і малюнки, що ілюструють вплив фаз Місяця і лібрації по широті на вигляд деталей її поверхні. Досить точно визначив висоту місячних гір по відкиданих ними тінях. Позначив різні утворення на поверхні Місяця земними географічними назвами, деякими з них ми користуємося і досі. У роботі «Кометографія» (1668) дав перший систематичний опис і виклав історію всіх комет, що спостерігалися на той час (сам Гевелій відкрив чотири нові комети — 1652, 1664, 1665 і 1682). Підсумок своїх 49-річних занять астрономією Гевелій підвів у праці «Переломний рік…» (1685), у якій зібрані результати його понад 20000 спостережень Місяця, планет, комет, зірок. Вже після смерті вченого його дружина Ельжбета видала підготовлені ним повністю «Каталог нерухомих зірок на епоху 1660» (1687) і атлас неба «Уранографія» (1690). Каталог містить результати спостережень положень 1564 зірок, видимих над горизонтом в Гданську, в ньому вперше приведені не тільки екліптикальні, але і екваторіальні координати для кожної зірки. Гевелій наполегливо відмовлявся від застосування телескопів для позиційних спостережень і проводив вимірювання за допомогою кутомірних інструментів, які не мали оптичних труб. Попри це, досягнута ним точність була дуже високою. Його каталог був останнім (і найточнішим) у дооптичний період спостережень. Атлас неба складається з 54 карт для кожного сузір'я і двох півсфер для всього неба; Гевелій виділив 11 нових сузір'їв, деякі введені ним назви сузір'їв (Гончі Пси, Жираф, Ящірка, Малий Лев, Секстант, Одноріг, Лисичка, Щит) збереглися до наших днів.

У 1968 Астрономічний інститут АН УзРСР і видавництво «Фан» АН УзРСР випустили в світ нове видання атласу Гевелія під редакцією В. П. Щеглова.

На честь астронома названо астероїд 5703 Гевелій[8].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е ж и Архів історії математики Мактьютор — 1994.
  2. ↑ а б SNAC — 2010.
  3. ↑ а б в Find a Grave — 1996.
  4. ↑ а б Гевелий Ян // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  5. ↑ https://www.cambridge.org/core/journals/international-astronomical-union-colloquium/article/johannes-hevelius-polish-seventeenthcentury-brewer-and-astronomer/ECDCD2404AA9D0A31D7F6F03277773FA — С. 27.
  6. ↑ The Galileo Project. Rice University. Процитовано 24 серпня 2011.
  7. ↑ Libri Gedanenses, Tomy 23-24, Polska Akademia Naukowa Biblioteka Gdańska Państwowe Wydawnictwo Naukowe, page 127, 2005.
  8. ↑ Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.

Література

[ред. | ред. код]
  • Виноградов А. В. Первый лунный «географ» Иоганн Гевелий.(К трехсотлетию сооружения им первой телескопической обсерватории в мире).// Природа, 1941. № 4. С. 92-97.
  • Куликовский П. Г. Ян Гевелий (к 350-летию со дня рождения).// Историко-астрономические исследования. Вып.VII.1961. С.257-288.
  • Куликовский П. Г. Ян Гевелий (к 350-летию со дня рождения).// Вопросы истории естествознания и техники. Вып.13.1962. С.138-140.
  • Перель Ю. Г. Основоположник науки о Луне.350 лет со дня рождения Яна Гевелия. // Природа, 1961, № 6. С. 98-99 с портр.
  • Еремеева А. И. Выдающиеся астрономы мира. М., 1966.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ян Гевелій


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ян_Гевелій&oldid=42199961