Координати: 40°38′19.76″ пн. ш. 22°56′52.29″ сх. д. / 40.63882° пн. ш. 22.94786° сх. д. / 40.63882; 22.94786

Базиліка Святого Дмитрія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

40°38′19.76″ пн. ш. 22°56′52.29″ сх. д. / 40.63882° пн. ш. 22.94786° сх. д. / 40.63882; 22.94786

Ранньохристиянські та візантійські пам'ятки міста Салоніки
Paleochristian and Byzantine Monuments of Thessalonika [1]
Світова спадщина
Базиліка Святого Дімітрія
40°38′19.760000099188″ пн. ш. 22°56′52.290000098795″ сх. д. / 40.63882° пн. ш. 22.94786° сх. д. / 40.63882; 22.94786
КраїнаГреція Греція
ТипКультурний
Критеріїi, ii, iv
Об'єкт №456
РегіонЄвропа і Північна Америка
Зареєстровано:1988 (12 сесія)
Мапа
CMNS: Базиліка Святого Дмитрія у Вікісховищі

Базиліка Святого Димитрія (грец. Ιερός ναός Αγίου Δημητρίου) — п'ятинефна християнська базиліка, побудована в грецькому місті Салоніки на місці загибелі великомученика Димитрія Солунського. 1988 року храм включено до переліку об'єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у складі ранньохристиянських і візантійських пам'яток Салонік.

Історія

[ред. | ред. код]

Візантійський період

[ред. | ред. код]
Пам'ятник митрополиту Фесалонік біля входу в базиліку св. Димитрія
Сучасний інтер'єр базиліки
Кенотаф Святого Димитрія
Ківорій Святого Димитрія

Перша церква на місці в'язниці, де, за переказами, прийняв мученицьку смерть святий Димитрій (за іншою версією — над його могилою[2]) було збудовано між 313—323 роками[3]. Через сто років у 412—413 роках іллірійський вельможа Леонтій в пам'ять про позбавлення його від паралічу побудував першу велику церкву між перетвореними часом на руїни античними банями і стадіоном. Вівтарна частина побудованої церкви була розташована над передбачуваним місцем поховання святого, і при її будівництві[4] були знайдені його мощі, таємно поховані там, згідно з житієм, фессалонікійськими християнами в 306 році.

За іншою версією, перше базиліка, присвячена святому Димитрію, була побудована в Салоніках тільки в 5 столітті (існують розбіжності із датування — або його початок, або остання чверть).[5] Подібне датування пов'язане з версією про зародження культу святого Димитрія в місті Сірмій (сучасне Сремска-Мітровиця у Сербії), звідки його мощі могли бути перенесені в Салоніки або після захоплення міста Аттілою в 441 році, або аварами в 582 році (останнє припущення було оскаржене археологами, які проводять розкопки в базиліці).[6]

Базиліка постраждала від пожежі в добу правління імператора Іраклія (ймовірно, в 629—634 роках), але була швидко відновлена. У цій пожежі постраждав срібний ківорій, що стояв в середині центральної нави базиліки. Ківорій мав шестикутну підставку, глухі стіни і покрівлю, увінчану хрестом. Всередині було поміщене срібне ложе із зображенням ліку святого Димитрія. Віруючі могли заходити всередину і запалювати перед ним свічки.[7] Опис ківорію зроблено Фессалонікійської архієпископом Іоанном в середині 7 століття, також його зображення було на мозаїці північної колонади базиліки (відома тільки за акварелями англійського архітектора У. С. Джорджа[8]).

Після цієї пожежі здійснені останні будівельні роботи, що надали базиліці сучасного вигляду. В цей же період була виконана частина мозаїк, що прикрашають базиліку. Остаточно інтер'єр базиліки сформувався до середини 9 століття. Після пожежі 1917 року на східній колонаді виявлений мозаїчний напис початку 9 століття: «За часів Лева спостерігається розквіт храму Святого Димитрія, постраждалого раніше від пожежі». Лев, що згадується в тексті, ймовірно є батьком рівноапостольних Кирила і Мефодія, який служив тоді друнгарієм при воєначальнику Салонік[9].

Про богослужіння у храмах Салонік (в тому числі і в базиліці Святого Димитрія) пише Іоанн Каменіат у своїй праці «Взяття Фессалоніки», присвяченій захопленню і пограбуванню міста арабами в 904 році (базиліка тоді не постраждала). 1185 року, коли Салоніки були захоплені норманами, базиліку пограбовано, а гробницю святого Димитрія зневажено. Наприкінці 13 століття до базиліки був прибудований боковий вівтар преподобного Євфимія Солунського, побудований у формі маленької трискатной базиліки. Боковий вівтар розписаний незбереженим фресками в 1303 році.[10]

Османський період

[ред. | ред. код]

Після завоювання Салонік турками у 1430 році базиліка була на короткий час залишена християнам. Її передачу закріплено під час урочистої церемонії, яку провів султан Мурад II Завойовник. Він, за словами візантійського історика Дуки, принісши в жертву барана, наказав залишити храм у розпорядженні християн,[11] однак всі прикраси храму і гробниці святого Димитрія були знищені турками, храм виявився повністю розграбованим.[12]

1493 року церкву перетворено на мечеть, нею вона залишалася до 1912 року. У цей період для християн був збережений доступ до кенотафу святого Димитрія, встановленому у невеликій прибудові в західній частині лівої нави базиліки, куди зроблено окремий вхід. Тоді ж фрески і мозаїки храму були заховані під штукатуркою і новими стінами.

Сучасний стан

[ред. | ред. код]
Інтер'єр храму

Базиліка практично повністю згоріла у пожежі 1917 року. Руїни почали відновлювати 1926 року. В ході реставрації виявлено вхід до крипти, а під вівтарем посудину, імовірно, з кров'ю великомученика Димитрія, а також розчищені збережені фрески і мозаїки. Реставраційні роботи завершені до жовтня 1948 року, коли здійснено освячення церкви.

Під час пожежі 1917 року сильно постраждала покрівля і мармурове облицювання стін. При цьому зберігся ряд музичних полотен, які продовжують прикрашати стіни базиліки (частина мозаїк поміщена в музей, розташований в крипті). При реставрації максимально використано старі колони, збережена старе настінне облицювання на внутрішніх сторонах арок і стінах вище за них. Підлогу при реставрації викладено кольоровий плиткою і мармуром, покрівля заново побудована з бетону, але зберегла зовнішній вигляд безстельної дерев'яної покрівлі, характерної для елліністичних ранньохристиянських базилік.

Після реставрації храм знову став діючим, тут проводяться регулярні богослужіння. Доступ в саму базиліку і в археологічний музей в її крипті є вільним. У базиліці, окрім мощей святого Димитрія, зберігаються мощі святої Анісії Солунського (срібну раку встановлено недалеко від амвону).

У сучасних Салоніках базиліка розташована в історичному центрі, поряд з археологічним комплексом античної агори на перетині вулиць Селевка і Святого Димитрія. У 2003 році в склепі, збудованому біля входу в базиліку, був похований митрополит Фессалонікійській Пантелеймон II (Хрисофакіс), особистою заслугою якого є повернення мощей святого Димитрія в храм.[13]

Архітектура

[ред. | ред. код]
Інтер'єр храму
План базиліки

Базиліка Святого Димитрія побудована в ранньохристиянському елліністичному стилі і має форму чотирикутника, до якого додані пізніші прибудови (вівтар святого Євфимія — 13 століття, склепистий перистиль для водоосвящення — 15 століття). Для будівництва використовувалися цегла і камені від більш ранніх будівель.

Власне базиліка п'ятинавна. Довжина храму з вівтарної частини становить 43,58 метри, ширина — 33 метри.[14] Це найбільша церква в Салоніках. Храм має два входи, що ведуть у притвор. За амвоном центральна нава перетинає трансепт, обрамлений колонадою.

Вівтарну частину увінчано конхою, вона є тільки в центральній наві, що закінчується апсидою, остання не виступає за периметр храму. Праворуч від головного вівтаря розташований виступаючий на схід боковий вівтар святого Євфимія, прибудований до базиліки.

Покрівля складається з п'яти скатів (чотири пологих і один відлогий), храм не має куполу. У кожному з бокових скатів і в наві є балкони. Фасад базиліки несиметричний, до лівої частини прибудована дзвіниця, увінчана хрестом. Із зовнішнього боку вівтарної частини входи до крипти базиліки, відкриті при її реконструкції в першій половині 20 століття, нині вони не використовуються.

Крипта

[ред. | ред. код]
Крипта Святого Димитрія

Крипта виявлена під базилікою в 1918 році при проведенні реставраційних робіт у зруйнованому храмі після пожежі 1917 року. В давнину вхід до крипти здійснювався через отвори, розташовані зовні будівлі з боку вівтаря. Зараз вхід до крипти здійснюється по сходах праворуч від вівтаря.

Крипта включає в себе місце, де за переказами був убитий великомученик Димитрій, і розташовується під вівтарної частиною базиліки. Ансамбль крипти складається з однопридільной базиліки, в якій в давнину спочивали мощі святого, а також напівкруглого простору з парапетами і колонами, оточеного цистернами для води. У центрі поруч з мармуровим склепінним навісом, який підтримують сім колон, є мармурова раковина, призначена для збору миру, яке, за переказами, спливає з мощей святого Димитрія. У північній частині крипти перебувала низка поховань єпископів Салонік.

З ранньохристиянських часів у крипті існувало джерело, вода якого текла облаштованим в 10 столітті водопроводом. Колодязь з джерелом води існує і нині.

У 1980-х роках у крипті відкрито археологічний музей, де представлені скульптури та інші знахідки, зроблені під час розкопок, а також частина мозаїк, що раніше прикрашали стіни базиліки. До найцінніших експонатів музею відносять чашу для помазання миром, пов'язану з культом святого Димитрія, а також відновлений амвон храму та архітектурні скульптури раннього храму.[15]

Реліквії храму

[ред. | ред. код]

Базиліка Святого Димитрія, побудована на місці мучеництва святого, від самого її заснування була сховищем реліквій, пов'язаних зі святим. Спочатку центральне місце в культі святого Димитрія займав його ківорій, який в житії і чудесах святого описується як місце, звідки святий спілкувався з віруючими. Пізніше акцент змістився на поклоніння мощам святого, які з середини 11 століття шанувалися як мироточиві.

Мощі святого Димитрія

[ред. | ред. код]
Рака із мощами святого
Чаша для збору мира

Зараз мощі зберігаються в північній наві базиліки у мармуровому ківорії, створеному замість втраченого під час пожежі в 7 столітті срібного (це другий мармуровий ківорій святого Димитрія, перший був знищений у 1430 році під час захоплення міста турками). Приблизно наприкінці 12 — початку 13 століття в період існування латинського королівства Салоніки, мощі були вивезені з Салонік до Італії.[16] Мощі були виявлені 1520 року в абатстві міста Сан-Лоренцо-ін-Кампо і повернулися в Салоніки тільки в 20 столітті: 1978 року — чесна глава, а в 1980 році — основна частина мощей (в Італії залишилося шість частинок).

Мощі з давніх-давен шанувалися як мироточиві (Димитрій Ростовський повідомляє, що мироточення відоме з 7 століття[17], але Іван Скилиця першим письмово повідомив про те, що мироточення вперше з'явилося в 1040 році[7]). Віруючі, які приходили в базиліку для поклоніння святому, набирали миро в скляні ампули, найдавніші з яких датуються 11 - 12 століттями. Миро шанували не тільки християни. Іоанн Анагност, що описав захоплення міста турками, повідомляє: миро набирали і мусульмани, які вважали його медичним зіллям від будь-яких хвороб[18].

З 14 століття замість миро-елея згадується про миро-воду з колодязя в крипті (перша письмова згадка зроблена в 1330 році Никифором Грігорасом)[19]. У цей же період через зникнення мощей з храму виникла легенда, що вони заховані в колодязі в крипті. Згадки про мироточення з колодязя припинилися в 1493 році, коли базиліка була перетворена на мечеть (православним був збережений доступ для поклоніння до кенотафу святого Димитрія, що залишився після зникнення мощей).

В давнину мироточення було дуже рясним - Нікіта Хоніат описує, як нормани, що захопили в 1185 році Салоніки, блюзнірно набирали миро у каструлі, смажили на ньому рибу і мазали ним взуття.[20] Хоч мироточення мощей в наш час[коли?] припинилося, раку святого відкривають на вечірній напередодні дня пам'яті святого і роздають віруючим вату, просочену ароматною рідиною, не ототожнюваною з тим миро, про яке у 14 столітті писав Димитрій Хрізолог.[21]

Галерея

[ред. | ред. код]
  • Ікона святого Нектарія
    Ікона святого Нектарія
  • Святий Діонісій
    Святий Діонісій
  • Святі мученики Фесалонікіські
    Святі мученики Фесалонікіські
  • Свічки в грецькому храмі св. Димитрія.
    Свічки в грецькому храмі св. Димитрія.
  • В середині храму
    В середині храму
  • Святий Григорій Калідіс.
    Святий Григорій Калідіс.
  • Ікона св Григорія Калідіса.
    Ікона св Григорія Калідіса.
  • Ікона святого Димитрія Солунського
    Ікона святого Димитрія Солунського
  • Срібні пожертви біля ікони святого Димитрія
    Срібні пожертви біля ікони святого Димитрія

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ * Назва в офіційному англомовному списку
  2. ↑ Святий Димитрій Солунський. Архів оригіналу за 26 червня 2008. Процитовано 22 січня 2010.
  3. ↑ Н. Папахатзіс. Пам'ятники Салонік. С. 80
  4. ↑ Підвівтарна крипта - можливе місце поховання святого. Архів оригіналу за 26 лютого 2008. Процитовано 22 січня 2010.
  5. ↑ David Woods Thessalonica's Patron: Saint Demetrius or Emeterius? // The Harvard Theological Review, Vol. 93, No. 3. (Jul., 2000), p. 222
  6. ↑ Православна енциклопедія. Архів оригіналу за 6 червня 2014. Процитовано 22 січня 2010.
  7. ↑ а б Charalambos Bakirtzis Pilgrimage to Thessalonike: The Tomb of St. Demetrios // Dumbarton Oaks Papers, Vol. 56. (2002), p 176.
  8. ↑ Cormack, R. The Church of Saint Demetrios: The Watercolours and Drawings of W.S. George (Thessaloniki, 1985)
  9. ↑ Кирило і Мефодій // Новий енциклопедичний словник. Том 21. 1914 рік
  10. ↑ Н. Папахатзіс. Пам'ятники Салонік. С. 77
  11. ↑ Византийские историки Дука и Франдизи о падении Константинополя. Перевод и предисловие А. С. Степанова. М., 1953 г.
  12. ↑ Васильев А. А. История Византийской империи (Падение Византии. Эпоха Палеологов (1261—1451)). Архів оригіналу за 3 липня 2008. Процитовано 22 січня 2010.
  13. ↑ Погребение митрополита Фесалоникийского Пантелеимона II. Архів оригіналу за 16 серпня 2004. Процитовано 22 січня 2010.
  14. ↑ Άγιος Δημήτριος. Архів оригіналу за 11 жовтня 2009. Процитовано 22 січня 2010.
  15. ↑ Крипта святого Димитрия. Архів оригіналу за 17 листопада 2007. Процитовано 22 січня 2010.
  16. ↑ Иванова О. В. Святой великомученик Димитрий Солунский // «Православная Энциклопедия», т. XV. Архів оригіналу за 6 червня 2014. Процитовано 22 січня 2010.
  17. ↑ Страдание и чудеса святого славного великомученика Димитрия. Архів оригіналу за 10 квітня 2022. Процитовано 27 травня 2022.
  18. ↑ Charalambos Bakirtzis Pilgrimage to Thessalonike: The Tomb of St. Demetrios // Dumbarton Oaks Papers, Vol. 56. (2002), p 187.
  19. ↑ Charalambos Bakirtzis Pilgrimage to Thessalonike: The Tomb of St. Demetrios // Dumbarton Oaks Papers, Vol. 56. (2002), p 185.
  20. ↑ Nicetae Choniatae Historia / Ed. J. Van Dieten. B., 1975. Pars. 1. P. 306
  21. ↑ Великомученик Димитрий Солунский. Архів оригіналу за 10 січня 2010. Процитовано 22 січня 2010.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Базиліка_Святого_Дмитрія&oldid=37282970