Координати: 47°34′21″ пн. ш. 31°18′43″ сх. д. / 47.57250° пн. ш. 31.31194° сх. д. / 47.57250; 31.31194
Очікує на перевірку

Вознесенськ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вознесенськ
Герб Вознесенська Прапор Вознесенська
Альтанка у Вознесенську
Основні дані
Країна Україна Україна
Область Миколаївська область
Район Вознесенський район
Тер. громада Вознесенська міська громада
Код КАТОТТГ UA48040070010053688
Засноване 1795 (228 років)
Статус міста з 1938 року
Населення 34 404 (01.01.2020)[1]
Площа 22.56 км²
Густота населення 1525 осіб/км²
Поштові індекси 56500—56518
Телефонний код +380-5134
Координати 47°34′21″ пн. ш. 31°18′43″ сх. д. / 47.57250° пн. ш. 31.31194° сх. д. / 47.57250; 31.31194
Водойма р. Південний Буг р. Мертвовод
Назва мешканців вознесенча́нин, вознесенча́нка, вознесенча́ни
Міста-побратими Польща Радомсько
Південно-Африканська Республіка Хесекуа
День міста День Вознесіння Господнього
Відстань
Найближча залізнична станція Вознесенськ
До обл./респ. центру
 - залізницею 166 км
 - автошляхами 89 км
До Києва
 - залізницею 486 км
 - автошляхами 392 км
Міська влада
Рада Вознесенська міська рада
Адреса 56500, Миколаївська обл., м. Вознесенськ, пл. Центральна,1
Вебсторінка Офіційний сайт міста
Міський голова Величко Євгеній Олександрович

Вознесенськ у Вікісховищі

Карта
Вознесенськ. Карта розташування: Україна
Вознесенськ
Вознесенськ
Вознесенськ. Карта розташування: Миколаївська область
Вознесенськ
Вознесенськ
Мапа

Вознесе́нськ (МФА[wɔzneˈsɛnʲsʲk] ( прослухати)) — місто в Україні, у Миколаївській області, адміністративний центр Вознесенського району та Вознесенської міської громади (місто обласного значення до 17.07.2020). Населення становить 40 тис. осіб. 2024 рік Стара назва — Соколи з XIV ст і майже до кінця XVIII ст. (1795).

Географія

[ред. | ред. код]

Розташоване місто в південній частині України в центрі Миколаївської області. Відстань до обласного центру становить 89 км і проходить автошляхом Н24. Клімат у регіоні — континентальний.

Містом протікає річка Південний Буг з притокою — річкою Мертвовод, котрі є важливими транспортними артеріями, а також джерелами питної води. Під містом знаходяться унікальні великі прісні озера питної води, з яких за допомогою 30 свердловин здійснюється водопостачання, також розроблені дві свердловини, з яких здійснюється видобуток мінеральної води. Поблизу міста, на території Вознесенського району, є такі мінерально-сировинні ресурси, як пісок будівельний, камінь будівельний, камінь декоративний, вапно, цегляно-черепична сировина, граніт та глина.

Клімат

[ред. | ред. код]

Місто знаходиться у зоні, котра характеризується вологим континентальним кліматом з теплим літом. Найтепліший місяць — липень із середньою температурою 21.7 °C (71 °F). Найхолодніший місяць — січень, із середньою температурою -2.8 °С (27 °F).[2]


Клімат Вознесенська
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Абсолютний максимум, °C 12 20 22 27 32 37 36 35 32 27 18 15 37
Середній максимум, °C 0 0 6 15 21 25 26 26 22 14 6 2 13
Середня температура, °C −2 −1 3 10 16 20 21 21 16 10 3 0 10
Середній мінімум, °C −5 −5 0 5 10 14 15 15 11 5 0 −2 5
Абсолютний мінімум, °C −23 −25 −21 −3 0 6 8 6 −5 −7 −12 −18 −25
Днів з опадами 14 13 11 11 8 9 8 6 7 6 11 14 118
Днів з дощем 6 6 8 11 8 9 8 6 7 6 9 9 93
Днів зі снігом 10 8 5 1 0 0 0 0 0 0 3 7 34
Джерело: Weatherbase

Історія

[ред. | ред. код]

Вознесенськ має давню історію, яка починається зі скіфських часів, що підтверджують археологічні знахідки бронзових знарядь (сокири-кельти, серп, долото тощо) доби бронзи, кургани скіфських часів, поселення перших століть н. е. та римські монети ІІ ст н. е.

Перші відомості про місцевість, де розташувалося місто Соколи, пов'язані з кінцем XIV — початком XV століть, коли литовські князі, захопили південноруські землі між Дніпром і Дністром, аж до Чорного моря. У XV сторіччі на горі, де річка Мертвовод впадає до Південного Бугу, стояла татарська фортеця Чичаклей. Великий Литовський князь Вітовт зруйнував фортецю та побудував на її місці замок Соколець.[3] Існує й альтернативна точка зору щодо розміщення фортеці «Чичиклея»[4].

Місто Соколи входило до Бугогардівської паланки держави Війська Запорозького (1734—1775). Наприкінці XVIII сторіччя Соколи стали адміністративним центром Бугогардівської паланки. Казацьке військо мало тут переправу через Південний Буг, що називалася Соколиною.

Під час російсько-турецької війни з козаків був сформований Бузький козацький полк, канцелярія його знаходилася в Соколах. У 1785 році був створений Бузький Єгерський корпус, до складу якого увійшли й бузькі козаки.

Місто Вознесенськ було засноване біля Соколів у 1795 році указом російської імператриці Катерини II як центр Вознесенського намісництва і названо на честь церковного свята — Вознесіння Господнього. Першим городничим Вознесенська у 1795—1796 роках був Вердеревський Миколай Іванович[джерело?].

15 квітня 1920 року формування УНР через нестачу боєприпасів та їжі відважилися на відчайдушний, майже рукопашний штурм вузлової станції Вознесенськ, зайнятої більшовицькими військами й повної запасів супротивника. Цією відчайдушною атакою чорні запорожці, якими командував Петро Дяченко відкрили дорогу до Вознесенська. Генерал Михайло Крат свідчив, що тоді було захоплено 2 мільйони рушничних набоїв, 32000 гарматних, 28 гармат, 5000 рушниць, 4 кулемети тощо.

1938 року надано статус міста (з включенням в міську смугу населених пунктів Болгарської, Лагерної 1, Натягайлівської сільрад[5]).[6][7]

З 1975 року місто обласного підпорядкування.[8]

У ході російсько-української війни за Вознесенськ два тижні тривали бої, які врешті завершились перемогою українських військ та відкиненням росіян далеко за межі міста.

Населення

[ред. | ред. код]
Таблиця зміни чисельності населення
1897 1959 1970 1979 1989 2001 2016
15 748 31 043 36 457 40 721 43 881 42 634 35 450
Розподіл населення за віком та статтю (2001)[9]
Стать Всього До 15 років 15-24 25-44 45-64 65-85 Понад 85
Чоловіки 19 405 3812 2967 5809 4983 1745 89
Жінки 22 841 3645 3140 6264 6172 3335 285


Національний склад населення за даними перепису 2001 року[10]:

Національність Кількість осіб Відсоток
українці 36778 87,05 %
росіяни 4116 9,74 %
молдовани 308 0,73 %
білоруси 199 0,47 %
вірмени 103 0,24 %
інші 641 1,77 %

Мовний склад населення за даними перепису 2001 року[10]:

Мова Кількість осіб Відсоток
українська 36530 86,47 %
російська 5280 12,50 %
молдовська 131 0,31 %
вірменська 61 0,14 %
білоруська 56 0,13 %
інші 190 0,45 %

Населення міста станом на 1 січня 2016 року становить 35 450 мешканців. Загальна земельна площа міста — 2256 га, питома вага площі під забудовою становить 44 %, не залученими в економічних відносинах є 12 % від загальної площі міста. Бюджет міста Вознесенська на 2005 рік склав за прибутками 5452 тис. дол. США.

Економіка

[ред. | ред. код]

У місті за часи Радянської влади були збудовані 18 великих промислових підприємств, з них 72 % легкої промисловості (наприклад, ПАТ «ВОЗКО» — шкіряний завод почав працювати в середині жовтня 1978) — та 18 % харчової промисловості (виробництво м'ясо—ковбасних виробів, сирів, молочної продукції, виробництво консервованих овочів і фруктів, хлібобулочних і кондитерських виробів). Підприємства Вознесенська утворювали мережу фірмових магазинів, що пропонували ексклюзивний одяг і взуття, виготовлений відповідно до європейських стандартів якості.

На сьогоднішній день в місті працюють:

  • Швейне об'єднання «Вікторія»;
  • Вознесенська харчосмакова фабрика;
  • ВОЗКО що працює не на повну потужність;
  • ЗАТ Аліса — швейне підприємство;
  • та інші.

Деякі підприємства за період незалежності України припинили свою діяльність. Серед них підприємства міста та району, наприклад: м'ясокомбінат, сирзавод, консервний завод, комбінат хлібопродуктів, меблева фабрика, завод «Червоний технік», завод пресового устаткування, птахокомбінат, ремонтне об'єднання «Агротехніка», ПМК, ТССК, база агрокомплектації, ряд транспортних організацій.

Засоби масової інформації

[ред. | ред. код]

FM-радіостанції

[ред. | ред. код]
№п/п Частота, МГц Назва Потужність, кВт Адреса вежі Передавач
1 92.6 Українське радіо 0.5 вул. Свободи 175 МФКРРТ
2 103.6 Хіт FM 0.25 вул. Свободи 175 МФКРРТ
3 106.9 Країна ФМ 0.2 вул. Свободи 175 МФКРРТ
4 107.5 Мелодія FM 0.2 вул. Свободи 175 МФКРРТ

Культура

[ред. | ред. код]

У межах міста розташовані природоохоронні об'єкти: Мар'їна роща (заповідне урочище), Парк імені 1-го Травня, Парк Січової Слави, Парк Вознесенської школи, Парк імені Тараса Шевченка, Джерело (пам'ятка природи).

Вознесенський міський будинок культури
Пам'ятник радянським воїнам
Камінь Кохання з Кани Галілейської

25 серпня 2020 року Вознесенська громада ініціювала проведення пентомарафону на 50 км у відкритій воді Южного Бугу. У ньому взяли участь 7 спортсменів. Пентамарафон було занесено до Книги рекордів України за найдовшу дистанцію плавання у відкритій воді.[11]

Міста-побратими

[ред. | ред. код]
Виконавчий комітет Вознесенської міської ради

Одним із пріоритетів політики органів місцевої влади є налагодження зовнішньоекономічних зв'язків із представниками інших країн. Так, містом-побратимом Вознесенська є місто Радомсько (Польща) — договір про співробітництво з яким був підписаний 24 серпня 2004 р. Відповідно до договору співробітництво буде розвиватися в таких напрямах: освіта, культура, спорт, туризм, господарські зв'язки, розвиток підприємництва, місцеве самоврядування та екологія.

2005 році з метою святкування 210 річниці з дня заснування міста було запрошено делегації від Адміністративного району Іден та Муніципалітету Хесекуа (Південно-Африканська Республіка). Протягом святкування було підписано Меморандуми про співпрацю у сфері налагодження партнерських відносин з Адміністративним районом Іден та Муніципалітетом Хесекуа. Відповідно до меморандумів міста вважаються «містами-побратимами», які будуть провадити спільну діяльність у сфері: налагодження господарських зв'язків, здійснення експортно-імпортних операцій, розвитку туризму, здійснення культурних, спортивних та освітніх обмінів.

Відомі люди

[ред. | ред. код]
Школа, де навчалися Андрій Сапєгін і Євген Кибрик

Див. також

[ред. | ред. код]

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Статистичний збірник: Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2020 року (PDF). Державна служба статистики України. 2020. Архів оригіналу (PDF) за 2 січня 2020. Процитовано 3 серпня 2024.
  2. Клімат Вознесенська
  3. Архівована копія. Архів оригіналу за 18 березня 2009. Процитовано 6 серпня 2009.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  4. Архівована копія. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 29 червня 2013.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  5. Карта РККА L-36 (А), 1941
  6. Відомості Верховної Ради СРСР. — 1938. — № 21. — 15 грудня. — С. 4.
  7. СССР: Административно-территориальное деление союзных республик / Ред. и предисл.: П. В. Туманов. — Доп. к 1-му изд. (Изменения 1.10.1938 – 1.03.1939). — М. : Изд. «Ведомости Верховного Совета РСФСР», 1939. — С. 88.(рос.)
  8. Указ Президії Верховної Ради УРСР «Про утворення районів у містах і віднесення деяких міст Української РСР до категорії міст обласного підпорядкування» від 3 березня 1975 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. — 1975. — № 10 (11 березня). — Стаття 110. — С. 132.
  9. Розподіл населення за статтю та віком, середній вік населення, Миколаївська область (осіб) - Регіон, 5 річні вікові групи, Рік, Категорія населення , Стать [Населення за статтю та віком…2001] (укр.). Державна служба статистики України. Архів оригіналу за 27 вересня 2021.
  10. а б Розподіл населення за національністю та рідною мовою, Миколаївська область (осіб) - Регіон, Національність, Рік , Вказали у якості рідної мову. Процитовано 10 березня 2024.
  11. Вознесенський пентамарафон потрапив до Книги рекордів України - imykolayivchanyn.com. imykolayivchanyn.com (укр.). Архів оригіналу за 5 грудня 2020. Процитовано 28 серпня 2020.
  12. Указ президента України № 868/2019. Архів оригіналу за 22 вересня 2020. Процитовано 15 березня 2020.
  13. Життєвий шлях спортсменів (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 25 грудня 2021. Процитовано 15 березня 2020.

Посилання

[ред. | ред. код]