Генріх фон Кляйст

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кляйст.
Гайнріх фон Кляйст
Bernd Heinrich Wilhelm von Kleist
Генріх фон Кляйст
Народився18 жовтня 1777(1777-10-18)
Франкфурт-на-Одері
Помер21 листопада 1811(1811-11-21) (34 роки)
Берлін
·вогнепальна рана
ПохованняWannseed
Країна Королівство Пруссія
Національністьнімець
Діяльністьдраматург, поет прозаїк
Alma materAlma Mater Viadrinad
Мова творівнімецька
Напрямокромантизм
Жанрдрама, оповідання
Magnum opusРозбитий глек, Маркіза О…d, Penthesilead і About the Puppet Theatred[1]
БатькоJoachim Friedrich von Kleistd[2]
МатиJuliane Ulrike von Pannwitzd[2]
РодичіMargarethe von Braschd
Автограф
CMNS: Генріх фон Кляйст у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Генріх фон Кляйст (нім. Bernd Heinrich Wilhelm von Kleist, 18 жовтня 1777, Франкфурт-на-Одері — 21 листопада 1811, Ванзее поблизу Потсдама) — німецький драматург, поет прозаїк. Один із зачинателів жанру оповідання («Маркіза д'О» 1808, «Землетрус у Чилі», «Заручини на Сан-Домінго»).

1912 р., до сторіччя з дня смерті письменника, заснована престижна німецька літературна премія Генріха Кляйста.

Біографія

[ред. | ред. код]
Надгробок Кляйста, Ванзее, під Берліном (нині район Берліна)
Прощальний лист Кляйста

Генріх фон Кляйст походив зі старовинної аристократичної родини. Батько, Йоахім Фрідріх фон Кляйст, служив штабс-капітаном при інфантерії в гарнізоні Франкфурта-на-Одері. Мати Генріха, Юліана Ульріке, була другою дружиною Йоахіма. У них народилося п'ятеро дітей: Фридерика, Августа Кароліна, Генріх, Леопольд Фрідріх і Юліана.

Після смерті батька в 1788 Генріха послали вчитися в Берлін. У 1792 він вступив на службу до гвардійського полку в Потсдамі та 1796 р. взяв участь у війні проти Франції. Пішов зі служби в 1799 в ранзі лейтенанта. Потім вивчав математику, фізику і латину в університеті Віадріна, в 1800 отримав посаду чиновника в міністерстві фінансів у Берліні. Подорожував по Франції і Швейцарії.

Після поїздки Францією з сестрою Ульрікою Кляйст переїхав до Берна, де завершив свою першу п'єсу «Родина Шроффенштайн». 1802 року посварився зі своєю нареченою Вільгельміною і впав у депресію. Лікарі діагностували «чорну меланхолію». Разом з Ульрікою повернувся до Ваймара. Драма «Родина Шроффенштайн» була опублікована анонімно наступного року. Цього ж року Кляйст вирушив у масштабну подорож Європою, відвідав Лейпциг, Дрезден, Берн (у липні), Мілан, Женеву, Париж (у середині жовтня). У жовтні, після запису рукопису «Роберта Гіскара» — другої своєї п'єси, Кляйст таємно залишив столицю Франції та поїхав до табору Булонь, не маючи з собою паспорта, щоб вступити до лав французької армії, яка готувала вторгнення до Великої Британії. Потім, відмовившись від своїх планів, він отримав паспорт у посольстві Пруссії і повернувся до Німеччини. Зупинивись у Майнці, невдовзі захворів. Залишався в ліжку шість місяців і закінчив за цей час роботу над «Робертом Гіскаром».

1808 року Кляйст у співпраці з Адамом Мюллером видав перший номер літературного журналу «Феб». Кляйст запропонував Гете співпрацювати з журналом, але той відмовився, різко розкритикувавши Кляйста. «Феб» видавався всього рік. Того ж року у пресі з'явилася новела «Маркіза д'О» і уривок новели «Міхаель Кольхаас». У цей же час Кляйст представив публіці свою п'єсу «Розбитий глечик».

1809 року він написав політичну драму «Битва Германа» про Армінія (Германа) і битву в Тевтобурзькому Лісі, щоб закликати всіх німців об'єднатися в боротьбі проти Наполеона. У ній вороги-римляни є лише символами сучасних автору французів. Але оскільки прусський король був союзником Наполеона, то поставити цю драму на сцені було неможливо. Журналістська діяльність Кляйста також перебувала під загрозою; заснована ним газета «Berliner Abendblätter» проіснувала лише півроку, до 1811 року. Він був у розпачі.

У 1810 здружився з Генрієттою Фогель, хворою на рак. Генрієтта і Гайнріх вирішили разом покінчити з собою — здійснити нав'язливу ідею, з якою Кляйст не раз вже звертався до своєї дружини Марії, якій він з великим натхненням написав перед смертю: «Я знайшов подругу з душею, як в молодого орла, що згодна померти зі мною». У 1811 Кляйст застрелився, попередньо застреливши свою подругу. Пара похована у спільній могилі.

«Істина в тому, що мені ніщо не підходить на цій Землі»[5], — його щоденниковий запис безпосередньо перед тим, як звести рахунки з життям.

Значення

[ред. | ред. код]
Поштова марка ФРН, присвячена Генріху фон Клейсту, 1961, 80 пфенігів (Скотт 836)

На твори Генріха фон Кляйста писали музику такі відомі композитори як Август Вільгельм Амброз, Гуго Вольф (симфонічна поема " Пентесілея "), Ганс Пфіцнер (опера «Кетхен з Гайльбронна»), Ганс Вернер Генце (опера «Фрідріх Гомбурзький»). Його драми, новели і навіть есе багаторазово екранізувалися.

Твори

[ред. | ред. код]

П'єси

[ред. | ред. код]
  • Родина Шроффенштайн (видана 1803)
  • Роберт Гвіскар (1803, спалена автором, зберігся лише перший акт)
  • Пентесілея (1805-07, видана 1808)
  • Кетхен з Гайльбронна, або Випробування вогнем (1807, видана 1810)
  • Розбитий глек (1808, видана 1811 ?)
  • Амфітріон (1807, За однойменною п'єсою Мольєра)
  • Битва Германа (1808, видана 1821)
  • Принц Фрідріх Гомбурзький (1810, видана 1821).

Українські переклади

[ред. | ред. код]
  • Українською мовою низку прозових творів Гайнріха Кляйста переклав Іван Франко (збірка «Маркіза О…». — Львів, 1903; також написав до цієї книжки передмову)[6]. Див.: Франко І. Генріх Клейст. Маркіза О… Передмова // Франко І. Зібрання творів у п'ятдесяти томах. — К.: Наукова думка, 1980 — Т. 25. — С. 245—287. Новела у вікіджерелах
  • Кляйст Г. Наречена із Сан-Домінго (пер. з німецької: О. Пашук), близько 1910.
  • Кляйст Г. Землетрус в Чілі. (з нім. переклали О. П. і М. Г. редакція М. Гільова і В. Державіна). — Харків — Одеса, 1930. — 134 с. — Видання містить передмову та чотири оповідання: «Маркіза фон О…», «Заручини в Сан-Домінго», «Землетрус у Чилі», «Найда».
  • «Про театр маріонеток», переклав Володимир Кам'янець[7]
  • Гайнріх фон Кляйст. Розбитий глек / пер. з нім. Юрій Андрухович. — К. : А-ба-ба-га-ла-ма-га, 2017. — 144 с. — ISBN 978-617-585-132-6.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://wepa.unima.org/en/heinrich-von-kleist/
  2. ↑ а б Pas L. v. Genealogics — 2003.
  3. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ а б LIBRIS — 2012.
  5. ↑ нім. ... die Wahrheit ist, daß mir auf Erden nicht zu helfen war. Буквально означає: «Істина в тому, що ніщо на Землі не могло мені допомогти».
  6. ↑ Генріх фон Клейст. Маркіза О… [Архівовано 6 лютого 2018 у Wayback Machine.] Бібліотека «Чтиво»
  7. ↑ http://www.ukrcenter.com/Література/Генріх-фон-Кляйст/52163/Про-театр-маріонето[недоступне посилання]

Див. також

[ред. | ред. код]
  • 8053 Кляйст — астероїд, названий на честь літератора.

Література

[ред. | ред. код]
  • Wilhelm Amann: Heinrich von Kleist. Leben Werk Wirkung. Suhrkamp Basisbiographie. Suhrkamp, Berlin 2011, ISBN 978-3-518-18249-9.
  • Jens Bisky: Kleist. Eine Biographie. Rowohlt, Berlin 2007, ISBN 978-3-87134-515-9.
  • Günter Blamberger: Heinrich von Kleist. S. Fischer-Verlag, Frankfurt/M. 2011, ISBN 978-3-10-007111-8.
  • Ingo Breuer (Hrsg.): Kleist-Handbuch. Leben-Werk-Wirkung. Verlag Metzler, Stuttgart 2009, ISBN 978-3-476-02097-0.
  • Klaus Günzel: Kleist. Ein Lebensbild in Briefen und zeitgenössischen Berichten. Berlin 1984, ISBN 3-476-00563-1.
  • Herbert Kraft: Kleist. Leben und Werk. Aschendorff, Münster 2007, ISBN 3-402-00448-8.
  • Rudolf Loch: Kleist. Eine Biographie. Wallstein, Göttingen 2003, ISBN 3-89244-433-1.
  • Peter Michalzik: Kleist — Dichter, Krieger, Seelensucher. Propyläen Verlag, Berlin.
  • Klaus Müller-Salget: Heinrich von Kleist. Reclam, Stuttgart 2002, ISBN 3-15-017635-2. (Reclams Universal-Bibliothek 17635)
  • Arno Pielenz: Kennst du Heinrich von Kleist?. Bertuch, Weimar 2007, ISBN 978-3-937601-43-4.
  • Heiko Postma: „Welche Unordnungen in der natürlichen Grazie des Menschen das Bewußtsein anrichtet“ Über den deutschen Dichter Heinrich von Kleist (1777—1811). jmb, Hannover 2011, ISBN 978-3-940970-18-3.
  • Gerhard Schulz: Kleist. Eine Biographie. C. H. Beck, München 2007, ISBN 978-3-406-56487-1.
  • Hans-Georg Schede: Heinrich von Kleist. Rowohlt, Reinbek 2008, ISBN 978-3-499-50696-3.
  • Eberhard Siebert: Heinrich von Kleist — eine Bildbiographie». Studienausgabe. Kleist-Archiv Sembdner, Heilbronn 2011. 364 S. (Heilbronner Kleist-Biographien, Band 2). ISBN 978-3-940494-32-0.
  • Peter Staengle: Heinrich von Kleist. Sein Leben. 4., wiederum durchgesehene und aktualisierte Auflage. Kleist-Archiv Sembdner, Heilbronn 2011 (Heilbronner Kleist-Biographien, Band 1), ISBN 978-3-940494-44-3.
  • Heinrich von Kleist in Brandenburg und Berlin. Der arme Kauz aus Frankfurt (Oder) (Wolfgang de Bruyn, Hans-Jürgen Rehfeld, Martin Maurach, Wolfgang Bartel, Horst Häker, Eberhard Siebert) In: Die Mark Brandenburg. Heft 78, Marika Großer Verlag Berlin 2010, ISBN 978-3-910134-07-2.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Генріх фон Кляйст
У Вікіджерелах є
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Heinrich von Kleist
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Генріх_фон_Кляйст&oldid=43671509