14-та зенітна дивізія (Третій Рейх)
| 14-та зенітна дивізія (Третій Рейх) 14. FlaK-Division | |
|---|---|
 Прапор командира дивізії Люфтваффе | |
| На службі | січень 1942 — 8 травня 1945 |
| Країна |  Третій Рейх |
| Належність |  Вермахт |
| Вид |  Люфтваффе |
| Роль | Війська протиповітряної оборони |
| Чисельність | зенітна дивізія 62 550 о/с[Прим. 1][1] |
| У складі | Див. Командування |
| Гарнізон/Штаб | Лейпциг |
| Війни/битви | Друга світова війна Стратегічна повітряна оборона Рейху |
| Командування | |
| Визначні командувачі | Вальтер Феєрабенд |
14-та зенітна дивізія (Третій Рейх) (нім. 14. FlaK-Division) — зенітна дивізія Вермахту, що діяла протягом Другої світової війни у складі Повітряних сил Третього Рейху.
14-та зенітна дивізія була сформована у січні 1942 року під керівництвом генерал-майора Вальтера Феєрабенда на заміну 2-ї зенітної дивізії, передислокованої на Східний фронт. Головним завданням з'єднання було забезпечення протиповітряної оборони в районі Галле-Лейпциг-Цайц.
На 13 січня 1943 року дивізія мала у своєму складі 36 важких і 26 середніх і легких зенітних батарей.
Після вступу Червоної армії в Німеччину частина підрозділів дивізії брала участь в обороні Галле, Лейпцига і Дессау. Штаб і кілька моторизованих підрозділів дивізії було відправлено в Мекленбург (Гагенов, Шверін), де перебували до кінця війни.
- Німеччина (січень 1942 — травень 1945).
- генерал-лейтенант Вальтер Феєрабенд (3 лютого — 30 листопада 1942);
- генерал-лейтенант Рудольф Шульце (нім. Rudolf Schulze) (1 грудня 1942 — 15 травня 1944);
- генерал-майор Адольф Герлах (нім. Adolf Gerlach) (травень 1944);
- оберст Макс Гехт (нім. Max Hecht) (травень 1944);
- генерал-майор Адольф Герлах (травень 1944 — 2 травня 1945).
- оберст Мюллер (травень 1945);
| Час | Корпус | Командування/Флот | Штаб | |
|---|---|---|---|---|
| 1942 | ||||
| лютий | Люфтгау III | Лейпциг | ||
| 1943 | ||||
| 1 січня | Люфтгау III | Лейпциг | ||
| 1944 | ||||
| 1 січня | Люфтгау III | Лейпциг | ||
| 1945 | ||||
| 1 січня | Люфтгау III | Лейпциг | ||
| Лютий 1942[2] | Листопад 1943 | Січень 1944 | Жовтень 1944 |
|---|---|---|---|
| 3-й зенітний полк | — | — | — |
| 33-й зенітний полк | — | ||
| — | — | I./42-го зенітного полку | |
| — | — | — | 90-й зенітний полк |
| — | — | — | 120-й зенітний полк |
| — | — | — | 138-й зенітний полк |
| — | 140-й зенітний полк | ||
| 300-й зенітний полк | — | ||
| — | — | 7-й зенітний прожекторний полк[Прим. 2] | — |
| 73-й зенітний прожекторний полк | |||
| 134-й дивізіон повітряної розвідки[Прим. 3] | |||
- 540-й зенітний ракетний полк ППО (СРСР)
- 947-й зенітний артилерійський полк (СРСР)
- 51-ша дивізія протиповітряної оборони (РФ)
- Перша дивізія протиповітряної оборони Імперської армії Японії
- ППО малої дальності
- Rheintochter
- Виноски
- Джерела
- 14. Flak-Division. на lexikon-der-wehrmacht.de. (нім.)
- 14. Flak-Division. на ww2.dk. (англ.)
- 14. Flak-Division. на axishistory.com. (англ.)
- Karl-Heinz Hummel: Die deutsche Flakartillerie 1935—1945. Ihre Großverbände und Regimenter. VDM, Zweibrücken 2010, ISBN 978-3-86619-048-1, S. 57, 58.(нім.)
- Horst-Adalbert Koch, Heinz Schindler, Georg Tessin: FLAK. Die Geschichte der Deutschen Flakartillerie und der Einsatz der Luftwaffenhelfer. Podzun Verlag, 2. Auflage, Bad Nauheim 1965, S. 449.
