Omega (ракета)
  | ||||
| Призначення | космічні польоти | |||
|---|---|---|---|---|
| Виробник | Northrop Grumman Innovation Systems (Orbital ATK) | |||
| Країна | США | |||
| вартість запуску (2017) | $100 млн.[1] | |||
| Розміри | ||||
| Висота | 59,84 м | |||
| Діаметр |
перш. ступінь: 3,71 м третій ступ.: 5,25 м | |||
| Ступенів | 3 | |||
| Вантаж | ||||
| Вантаж на ГПО |
4'900—10'100 кг | |||
| Вантаж на ГСО |
OmegA Heavy: 7'800 кг | |||
| Споріднені ракети | ||||
| Родина | ракети, що складаються із елементів Шаттла[en] | |||
| Аналоги | New Glenn, Delta IV Heavy, Великий похід-5, Вулкан | |||
| Історія запусків | ||||
| Статус | проектується | |||
| Космодроми |
| |||
| Всього запусків | 0 | |||
| Перший запуск | 2021 (план.) | |||
| Прискорювач (Ступінь 0) - GEM-63 або 63XL | ||||
| No прискорювача | 0-6 | |||
| Діаметр | 1,6 м | |||
| Двигуни | ||||
| Тяга | кН | |||
| Питомий імпульс | 279,3 с | |||
| Паливо | HTPB | |||
| ступінь - Перший | ||||
| Довжина | 22 м, Heavy: 37,5 м | |||
| Діаметр | 3,71 м | |||
| Повна маса | 270'000 кг, Heavy: ~540'000 кг | |||
| Двигуни | Castor 600 або Castor 1200 (Heavy) похідні від прискорювачів Шаттла | |||
| Тяга | кН | |||
| Паливо | HTPB | |||
| ступінь - Другий | ||||
| Довжина | 12,69 м | |||
| Діаметр | 3,71 м | |||
| Повна маса | 140'000 кг | |||
| Двигуни | Castor 300 на 1-сегментному прискор. Шаттла | |||
| Тяга | кН | |||
| Паливо | HTPB | |||
| ступінь - Третій | ||||
| Двигуни | 2 од. RL10 C-5-1 | |||
| Тяга | 101,8 кН | |||
| Питомий імпульс | вакуум: 450 с | |||
| Паливо | рідкий водень/рідкий кисень | |||
Omega, або OmegA (її зображення[2]) — ракета-носій, що належить до середнього класу і розробляється американською компанією Northrop Grumman Innovation Systems (колишня Orbital ATK[en]). Призначена виконувати польоти для Повітряних сил США (ПС США) та запускати комерційні супутники.[3] Для того, щоб ракета стала дохідною, необхідно буде здійснювати 5-6 запусків на рік.
У січні 2016 року Orbital ATK підписала контракт із ПС США щодо розробки технологій для нової ракети, які б дозволили уникнути залежності від російських двигунів РД-180. Залежно від успішності виконання завдання, компанія отримає від $31,1 до $124,8 млн.[4]
У квітні 2018 року компанія повідомила, що назвала свою ракету «Omega», а у змаганні щодо можливості встановлення на третій ступінь між двигунами BE-3U та RL10 C-5-1 переміг останній.[5]
На початок літа 2018 року доля ракети залежала від подальшого фінансування її розробки ПС США.
Omega схожа на відмінені проекти Арес I та Liberty[en], які містили п'ятисегментні твердопаливні ракетні прискорювачі (ТПРП) та кріогенний (з надохолодженими елементами палива) другий ступінь.
Початково планувалося, що ракета буде двоступеневою із чотирисегментним ТПРП у ролі центрального ядра першого ступеня. Однак наразі конструкція Omega має наступний вигляд:
- Перший ступінь — базова конфігурація має у центральному ядрі Castor 600[en] та у версії Heavy — Castor 1200. Це — ракетні ступені виробництва Orbital ATK, конструкція яких походить від ТПРП Спейс Шаттла. Мають два або чотири сегменти відповідно, залежно від чого змінюється їх висота.
- Боковими прискорювачами в кількості до 6 одиниць є Graphite-Epoxy Motor[en] 63 або 63XL, які також розробляє Orbital ATK.
- Другий ступінь — односегментний Castor 300.
- Третій ступінь оснащений двома рідкопаливними двигунами RL10 C-5-1.
На відміну від прискорювачів Шаттла, що мали металевий кожух, прискорювачі від Orbital виготовлятимуть із вуглепластика. А деякі бортові системи Omega будуть скопійовані із інших ракет компанії, таких як Антарес, Пегас та Minotaur. Перше зробить ракету легшою, а друге — здешевить її.[1]
- ↑ а б James Dean (6 квітня 2017). Orbital ATK оптимістична щодо своєї ракети та її запуску із KSC. Florida Today. Архів оригіналу за 27 листопада 2018. Процитовано 30 травня 2018.(англ.)
- ↑ Зображення ракети Omega. 17 квітня 2018. Процитовано 27 травня 2018.
- ↑ Clark, Stephen (27 травня 2016). Деталі оприлюдненої ракети від Orbital ATK. Spaceflight Now. Архів оригіналу за 24 червня 2018. Процитовано 30 травня 2018.(англ.)
- ↑ Mike Gruss (13 січня 2016). Orbital ATK та SpaceX виграють контракти від Повітряних сил США. SpaceNews.com. Архів оригіналу за 3 лютого 2016. Процитовано 30 травня 2018.(англ.)
- ↑ Orbital ATK (17 квітня 2018). Допис у Twitter. Архів оригіналу за 24 грудня 2020. Процитовано 27 травня 2018.(англ.)