PIAT
| Projector, Infantry, Anti Tank | |
|---|---|
 | |
| Тип | РПГ |
| Походження | Сполучене Королівство |
| Історія використання | |
| На озброєнні | 1942 — 1950 |
| Історія виробництва | |
| Розробник | Мілліс Джефферіс |
| Розроблено | 1942 |
| Виробник | Imperial Chemical Industries |
| Виготовлена кількість | 115.000 |
| Характеристики | |
| Вага | 15 кг |
| Довжина | 0,99 м |
| Дульна швидкість | 76 м/с |
| Дальність вогню | |
| Ефективна | 110 м |
| Максимальна | 320 м |
PIAT у Вікісховищі | |
PIAT або ПІАТ (англ. Projector, Infantry, Anti- Tank — дослівно піхотний протитанковий пусковий пристрій) — протитанковий гранатомет. Був розроблений у Великій Британії в початковий період Другої Світової війни майором Деффрісом (Jefferis) на базі дослідної "Бомбардьє Блеккера" (Blackerbombard) . З 1943 року протитанковий гранатомет PIAT , що вироблявся англійською компанією Imperial Chemical Industries, масово поставлявся у війська Велікобріатніі і країн Британської співдружності, де успішно застосовувався для боротьби з німецькою бронетехнікою і польовими укріпленнями. Гранатомет PIAT також поставлявся в СРСР. У порівнянні з сучасними йому системами (американська Базука, німецький Оффенрор) гранатомет PIAT мав як позитивні сторони (відсутність небезпечної зони ракетного вихлопу, що дозволяло стріляти з приміщень і укриттів, малу демаскуючу дію пострілу) так і негативні (більшу масу зброї і сильний відбій при стрільбі) .
Після закінчення Другої світової війни PIAT застосовувався в локальних конфліктах (зокрема, в арабо-ізраїльській війні 1948), а також перебував на озброєнні армій країн — колишніх англійських домініонів, і ряду арабських країн, армії яких створювалися під впливом англійців (Йорданія, Єгипет , Ірак). Однак його швидко витіснили більш досконалі гранатомети. На озброєнні Армії Оборони Ізраїлю гранатомет протримався до другої половини 1950-х років. У британській армії PIAT зняли з озброєння в 1951 році.
Протитанковий гранатомет PIAT використовує оригінальну схему запуску, в якій "стволом" є порожнистий трубчастий хвостовик гранати . Перед пострілом граната закладається у відкритий лоток в передній частині гранатомета. Після натискання на спусковий гачок дуже масивний ударник спрямовується вперед, при цьому розташований в його передній частині довгий шток глибоко входить в хвостовик гранати аж до того моменту, коли передня частина ударника наколе капсуль вишибного патрона, розташованого в передній частині хвостової трубки гранати, відразу за бойовою частиною. Порохові гази з патрона штовхають гранату вперед, одночасно штовхаючи ударник назад. При цьому граната масою близько 1.2 кг покидає гранатомет зі швидкістю близько 80 м / с, а масивний ударник під дією відбою зводить свою бойову пружину і автоматично ставиться на бойовий взвод. Для ручного зведення ударника (перед першим пострілом або після осічки) стрільцю необхідно було впертися обома ногами в плечовий упор, розташований в задній частині трубчастого корпусу гранатомета, і вхопившись за велику спускову скобу, різко потягнути корпус зброї на себе. При цьому плечовий упор, пов'язаний стрижнем з ударником, витягувався з корпусу, зводячи ударник. Процедура ця вимагала прикладання чималих сил.
Сам гранатомет складався з трубчастого металевого корпусу, до якого спереду кріпився пусковий лоток для гранати, а знизу — рукоятки управління вогнем і спусковий механізм. Усередині корпусу розташовувалася потужна бойова пружина і масивний ударник . Прицільні пристосування мали вигляд мушки і діоптричного цілика з двома або трьома апертурами для дальностей 50 , 80 і 110 або 70 і 100 ярдів. Для стрільби з упору гранатомет PIAT комплектувався складаною сошкою — опорою у вигляді літери « А» або перевернутої «Т». На потиличнику плечового упору як правило кріпився гумовий амортизатор відбою.
- Протитанковий гранатомет «PIAT» 1943 р. Військова панорама. 10 квітня 2014. Архів оригіналу за 2 червня 2015. Процитовано 22 квітня 2014.
|
Це незавершена стаття про зброю. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |