Очікує на перевірку

Андрієвський Дмитро Йосипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Дмитро Андрієвський.
Андрієвський Дмитро Йосипович
Народився6 січня 1967(1967-01-06) (57 років)
Ольга (Приморський Край), Приморський край, РРФСР, СРСР
ГромадянствоСРСР СРСР → Україна Україна
Національністьукраїнець
Діяльністьполітик
Alma materНТУУ КПІ ім. Ігоря Сікорського і НАДУ при Президентові України
Науковий ступінькандидат наук з державного управління
ЧленствоВерховна Рада України VIII скликання і Верховна Рада України VII скликання
Посаданародний депутат України[1] і народний депутат України
Партіябезпартійний
Нагороди
орден «За заслуги» II ступеня орден «За заслуги» III ступеня
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Сайтandrievsky.kiev.ua
Україна Народний депутат України
7-го скликання
безпартійний (ВО «Батьківщина») 12 грудня 2012 — 27 листопада 2014
Україна Народний депутат України
8-го скликання
Блок Петра Порошенка 27 листопада 2014 — 29 серпня 2019

Картка на сайті Верховної Ради України

Андріє́вський Дмитро́ Йо́сипович (нар. 6 січня 1967(19670106), с. Ольга, Приморський край, СРСР) — український політичний діяч і бізнесмен. Народний депутат України VII і VIII скликань.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 6 січня 1967 року в селі Ольга Приморського краю (СРСР) в сім'ї військового.

Освіта

[ред. | ред. код]

У 1984 році закінчив середню школу у м. Ржев Калінінської області. У цьому ж році вступив на перший курс Політехнічного інституту м. Калініна.

З 1985 по 1987 роки проходив службу в армії. Учасник бойових дій в Афганістані.

У 1987 році вступив на другий курс Київського політехнічного інституту на факультет гірничої електромеханіки, який закінчив з відзнакою в 1992 році, отримавши диплом інженера з енергопостачання.

У 2005 році закінчив Національну академію державного управління при Президентові України за фахом «управління містом». Кандидат наук з державного управління з 2011 року.

Професійна діяльність

[ред. | ред. код]

Після закінчення інституту працював інженером-технологом на Київському заводі реле та автоматики, директором по маркетингу малого приватного підприємства «ОНІКС», очолював представництво «Franklin Group Ltd».

З 2001 по 2004 роки обіймав посаду віце-президента, а з 2004 по 2007 роки — Президента ТОВ "Концерн «Київпідземшляхбуд».

У 2008—2012 рр. та з 2020 року займає керівні посади на підприємствах групи Inteco.[2] З листопада 2019 р. також обіймає посаду виконавчого директора ColorTec Kft. (Угорщина).[3]

Політична діяльність

[ред. | ред. код]

З 2002 по 2006 рік — депутат Київради IV скликання від 81 виборчого округу (Солом'янський район Києва), де був членом фракції «Наша Україна», членом постійної комісії Київради з питань бюджету та соціально-економічного розвитку.[4]

Під час Президентської виборчої компанії 2004 року — довірена особа кандидата на посаду Президента України Віктора Ющенка по територіальному округу № 222 (Солом'янський район Києва).[5]

У 2006 році обраний депутатом Київради V скликання, член фракції Блоку «Наша Україна» у Київській міській раді, член постійної комісії Київради з питань бюджету та соціально-економічного розвитку.

У 2006–2007 рр. — керівник виконавчого комітету Київської міської організації політичної партії Народний Союз «Наша Україна».

У п'ятому скликанні очолював фракцію «Наша Україна», але вийшов з партії, коли фракція стала брати участь в земельних аферах команди Черновецького.[6]

До 2008 року — член Ради політичної партії Народний Союз «Наша Україна», член ради Київської міської та Солом'янської районної в місті Києві організації партії. У 2008 році вийшов з політичної партії НСНУ.

З травня 2008 року — депутат Київради VI скликання, член депутатської фракції Блоку Віталія Кличка[7], з вересня 2010 року — позафракційний.

2 серпня 2008 року обирається головою Української селянської демократичної партії.[8]

На виборах до Верховної Ради 2012 року кандидат у народні депутати в окрузі № 222 (Солом'янський район міста Києва) від Об'єднаної опозиції «Батьківщина»[9]. Переміг, отримавши 33,87 % (34 006 голосів виборців). Заступник голови Комітету з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства та регіональної політики, член Спеціальної контрольної комісії з питань приватизації[10].

18 вересня 2012 року було скоєно напад на його помічника Максима Шкуро, який Дмитро Андрієвський пов'язав зі своєю політичною діяльністю[11][12].

На дострокових виборах до Верховної Ради 2014 був обраний депутатом від «Блоку Петра Порошенка» по 222-му одномандатному виборчому округу м Київ (Солом'янський район). Переміг, отримавши 57,29 % (48011 голосів виборців). У Верховній Раді VIII скликання є членом фракції «Блок Петра Порошенка» і обраний Першим заступником голови Комітету з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства.[13][14]

25 грудня 2018 року включений до списку санкцій Росії.[15]

2019 року брав участь до виборів у Верховній Раді України як самовисуванець, не обрано.[16]

Майно по декларації

[ред. | ред. код]

Згідно офіційної декларації Дмитру Андрієвському належить:[17]

  • 86 картин Рєпіна, Бакста, Айвазовського та інших відомих художників. Вартість картин в декларації не вказана;
  • 7 швейцарських годинників. Вартість годинника не вказана, але найдешевші годинники цих брендів коштують 900 000 гривень;
  • 14 земельних ділянок загальною площею 317 172 квадратних метрів або 32 гектара. Для порівняння площу Ватикану — 44 гектара.
  • 3 будинки загальною площею 714 квадратних метрів.
  • Інша нерухомість (офіси, квартири, гаражі) площею 1 010 квадратних метрів.
  • Автомобілі Bentley Continental, Lexus LX 570, Mercedes-benz GLS500 4matic. Автомобілі були придбані під час депутатства Дмитра Андрієвського.
  • Акції ПАТ "Акціонерне товариство «Київводоканал», ПАТ «Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт», ПАТ «Український професійний банк»
  • Кіпрський офшор Restima Construction Limited.

Законотворча діяльність

[ред. | ред. код]

Прийнято такі важливі закони, ініціатором або співініціатором яких був Дмитро Андрієвський (всього 16)[18].

Щодо реформування жкг
Щодо вдосконалення відносин у сфері будівництва
  • Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо містобудівної діяльності (Закон 1817), який спростив дозвільні процедури для невеликих проектів і запровадив більш жорсткий контроль при будівництві  багатоповерхових багатоквартирних будинків;[23]
  • Про внесення змін до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» щодо продовження терміну прийняття в експлуатацію об'єктів будівництва, збудованих без дозволу на виконання будівельних робіт, який спростив прийняття в експлуатацію індивідуальних будинків побудованих без дозволу до 2015 року;[24]
  • Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо інвестиційної привабливості будівництва об'єктів відновлювальної енергетики)[25]
Забезпечення прав мешканців гуртожитків
  • Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків;[26]
  • про внесення змін до пункту 3 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»;[26]
Щодо соціального захисту за ініціативою виборців
  • Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо уточнення правових норм, що врегульовують питання визначення категорій осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню);[27]
  • Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення соціального захисту осіб, які доглядають за хворими дітьми.[28]

Участь у скасуванні статті про незаконне збагачення держслужбовців

[ред. | ред. код]

Був одним з 59 депутатів, що підписали подання, на підставі якого Конституційний суд України скасував статтю Кримінального кодексу України про незаконне збагачення, що зобов'язувала держслужбовців давати пояснення про джерела їх доходів і доходів членів їх сімей. Кримінальну відповідальність за незаконне збагачення в Україні запровадили у 2015 році. Це було однією з вимог ЄС на виконання Плану дій з візової лібералізації, а також одним із зобов'язань України перед МВФ, закріпленим меморандумом. Конституційний Суд визнав, що ст. 368-2 КК порушує конституційний принцип презумпції невинуватості. На думку суддів, доводити незаконність доходів має сторона звинувачення.[29]

Громадська діяльність

[ред. | ред. код]

В грудні 2003 року Дмитро Андрієвський увійшов до складу наглядової ради Національного технічного університету «Київський політехнічний інститут».[30]

У 2013—2014 роках був учасником Революції гідності. Спільно з колегами депутатами організували роботу депутатської приймальні в наметі на Майдані Незалежності.[31]

Благодійність

[ред. | ред. код]

2009 року видання «Дело» назвало Андрієвського 5-м серед найкращих меценатів України.[32] Зокрема, за фінансування фестивалю театральних шкіл «Натхнення», вистави «Мертві душі» (авторства українофобсткого письменника Булгаков[33][34]), поставленої до 200-річчя Миколи Гоголя Театром на Подолі.[35]

2010 року за ініціативою Андрієвського у КПІ було запроваджено іменну стипендію для здібних студентів.[36]

Андрієвський допомагає своїй альма матер відкривати скульптурні композиції: пам'ятник Олені Телізі (2009), скульптура «Еволюція пізнання».[37]

2018 року Андрієвський став президентом БФ «Асоціація випускників КПІ ім. Ігоря Сікорського».[38]

Нагороди та звання

[ред. | ред. код]

Нагороджений Орденом «За заслуги» ІІІ ступеня (27 травня 2005)[39], Орденом «За заслуги» ІІ ступеня (15 лютого 2017)[40], подякою Президента України, почесною грамотою Кабінету Міністрів України[41], нагрудним знаком «Знак пошани»[42], відзнакою Ради національної безпеки і оборони України ІІІ ступеня (12 жовтня 2022), грамотою та подяками Київського міського голови[43].

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=7
  2. ↑ Андриевский Дмитрий Иосифович. Биография. golos.ua. 17 липня 2012.
  3. ↑ Служба інформації про компанії Міністерства юстиції Угорщини.
  4. ↑ Андрієвський Дмитро Йосипович. Чесно. Архів оригіналу за 28 лютого 2019. Процитовано 27 лютого 2019.
  5. ↑ Довірена особа кандидата. www.cvk.gov.ua. Архів оригіналу за 27 лютого 2019. Процитовано 27 лютого 2019.
  6. ↑ Заступнику Черновецького виділили майже 8 га землі?. Українська правда - Київ. Архів оригіналу за 27 лютого 2019. Процитовано 27 лютого 2019.
  7. ↑ Три партії створили блок Віталія Кличка. www.unian.ua (укр.). Архів оригіналу за 28 лютого 2019. Процитовано 27 лютого 2019.
  8. ↑ Депутат Блоку Кличка очолив УСДП. www.unian.ua (укр.). Архів оригіналу за 28 лютого 2019. Процитовано 27 лютого 2019.
  9. ↑ Ан. Архів оригіналу за 19 серпня 2012. Процитовано 27 серпня 2012.
  10. ↑ Андрієвський Дмитро Йосипович на сайті Верховної Ради України. Архів оригіналу за 31 травня 2017. Процитовано 21 липня 2013.
  11. ↑ На помічника кандидата «Батьківщини» напали з ножем. [Архівовано 22 вересня 2012 у Wayback Machine.] Українська правда. 18.09.2012.
  12. ↑ Міліція порушила справу через напад на помічника опозиційного депутата. [Архівовано 24 вересня 2012 у Wayback Machine.] Українська правда. 19.09.2012.
  13. ↑ Звіт щодо активності народного депутата України Андрієвського Дмитра Йосиповича у виборчому окрузі № 222 за період з 1 по 31 травня. Рада - все про Верховну раду України (укр.). Архів оригіналу за 27 лютого 2019. Процитовано 27 лютого 2019.
  14. ↑ Політична мапа одномандатного виборчого округу № 222 (м. Київ). Рада - все про Верховну раду України (укр.). Архів оригіналу за 28 лютого 2019. Процитовано 27 лютого 2019.
  15. ↑ О внесении изменений в постановление Правительства Российской Федерации от 1 ноября 2018 г. № 130 (PDF) (рос.). 25/12/18. Архів оригіналу (PDF) за 13 січня 2020. Процитовано 27/02/19.
  16. ↑ Електоральна пам'ять. ukr.vote (укр.). Архів оригіналу за 16 лютого 2022. Процитовано 16 лютого 2022.
  17. ↑ Сайт офіційних декларацій чиновників. Архів оригіналу за 12 липня 2019. Процитовано 12 липня 2019.
  18. ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 28 лютого 2019. Процитовано 27 лютого 2019.
  19. ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 28 лютого 2019. Процитовано 27 лютого 2019.
  20. ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 28 лютого 2019. Процитовано 27 лютого 2019.
  21. ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 28 лютого 2019. Процитовано 27 лютого 2019.
  22. ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 28 лютого 2019. Процитовано 27 лютого 2019.
  23. ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 28 лютого 2019. Процитовано 27 лютого 2019.
  24. ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 28 лютого 2019. Процитовано 27 лютого 2019.
  25. ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 28 лютого 2019. Процитовано 27 лютого 2019.
  26. ↑ а б Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 28 лютого 2019. Процитовано 27 лютого 2019.
  27. ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 28 лютого 2019. Процитовано 27 лютого 2019.
  28. ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 28 лютого 2019. Процитовано 27 лютого 2019.
  29. ↑ Кто требовал отменить статью за незаконное обогащение: список. ЛІГА.net. Архів оригіналу за 23 квітня 2019. Процитовано 04.03.2019.
  30. ↑ Про затвердження нового складу наглядової ради Національного технічного університету "Київський політехнічний інститут" та встановлення строку її повноважень. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 8 травня 2022.
  31. ↑ Дмитро Андрієвський - народний депутат України - На Майдані Незалежності цілодобово працює громадська приймальня Дмитра Андрієвського. www.andrievsky.kiev.ua. Процитовано 27 лютого 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  32. ↑ Лучшие меценаты Украины — Delo.ua. delo.ua (рос.). Архів оригіналу за 5 березня 2022. Процитовано 8 травня 2022.
  33. ↑ https://www.rbc.ua/ukr/travel/ukrainofob-nastoyashchiy-kievlyanin-delat-1654962988.html
  34. ↑ Багацька, Любов (24 червня 2015). «Як ставитися до Булгакова та його спадку?» (Огляд соцмереж). Радіо Свобода. Архів оригіналу за 17 липня 2022. Процитовано 19 серпня 2022.
  35. ↑ Міжнародний фестиваль театральних шкіл "Натхнення". knutkt.com.ua. Архів оригіналу за 11 квітня 2022. Процитовано 8 травня 2022.
  36. ↑ Нова стипендія у КПІ. Запровадження персональної стипендії Дмитра Андрієвського | КПІ ім. Ігоря Сікорського. kpi.ua. Архів оригіналу за 27 березня 2022. Процитовано 8 травня 2022.
  37. ↑ Пам’ятники і пам’ятні знаки КПІ. Путівник-довідник територією КПІ ім. Ігоря Сікорського (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 березня 2022. Процитовано 24 травня 2022.
  38. ↑ Конференція засновників Асоціації випускників КПІ | КПІ ім. Ігоря Сікорського. kpi.ua. Архів оригіналу за 8 травня 2022. Процитовано 8 травня 2022.
  39. ↑ Указ Президента України № 855/2005 «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій міста Києва». Архів оригіналу за 5 грудня 2014. Процитовано 21 липня 2013.
  40. ↑ Указ Президента України "Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав" від 15.02.2017 №36/2017.
  41. ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 20 листопада 2003 р. № 1805 «Про нагородження Почесною грамотою Кабінету Міністрів України».
  42. ↑ Выдающиеся выпускники кфедры АУЭК. auek.kpi.ua. Архів оригіналу за 17 жовтня 2018. Процитовано 27 лютого 2019.
  43. ↑ Віталій Кличко вручив почесні грамоти депутатам Київської міської ради різних скликань з нагоди Дня місцевого самоврядування.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Андрієвський_Дмитро_Йосипович&oldid=42158789