Сюмар Вікторія Петрівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вікторія Петрівна Сюмар
Народилася23 жовтня 1977(1977-10-23) (47 років)
Нікополь, Дніпропетровська область, Українська РСР, СРСР
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнка
Діяльністьжурналістка, активістка, політична діячка
Alma materКНУ ім. Т.Шевченка
Знання мовукраїнська
ЧленствоВерховна Рада України VIII скликання і Верховна Рада України IX скликання
Посаданародний депутат України, Заступник Голови фракції «Народний фронт», Голова комітету ВРУ з питань свободи слова та інформаційної політики
ПартіяНародний фронт і Європейська Солідарність
ДітиДочка Софія Таран
Сайтf logo (2019).svg|16x16px|class=noviewer|link=|alt=] Вікторія Сюмар у соцмережі «Facebook»]
Україна Народний депутат України
8-го скликання
Народний фронт 27 листопада 2014 — 29 серпня 2019
9-го скликання
Європейська Солідарність 29 серпня 2019 — т.ч.

Картка на сайті Верховної Ради України

Вікто́рія Петрі́вна Сюма́р (нар. 23 жовтня 1977(19771023), Нікополь) — українська журналістка, активістка та політична діячка, медіаекспертка, колишня заступниця секретаря РНБО, народна депутатка України VIII та IX скликань, Заступниця Голови фракції «Народний фронт», Голова комітету ВРУ з питань свободи слова та інформаційної політики. Учасниця Євромайдану, співзасновниця кампаній Стоп цензурі! та Чесно.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народилася 23 жовтня 1977 року в місті Нікополь, Дніпропетровської області. Виросла у Вінницькій області.

1994—1999 навчалася на історичному факультеті Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, який закінчила з дипломом з відзнакою та науково-кваліфікаційним ступенем магістра історії. Під час навчання в університеті викладала історію у середній школі № 49. Навчалася в аспірантурі Інституту історії України НАН України.

Була у шлюбі з українським політологом та активістом Віктор Таран. Народила доньку Софію. У 2018 році оголосила про одруження з Дмитром Христюком[1].

Діяльність

[ред. | ред. код]

З 1999 по 2003 роки журналістка радіостанції «Континент», позаштатна кореспондентка радіостанції «Голос Америки» («the Voice of America»). У 2002 очолила відділ політики та стала вести політичні програми «Громадського радіо». Під час посилення цензури у країні в 2004 році прийшла працювати у «третій сектор» — правозахисну громадську організацію «Інститут масової інформації». У 2005—2014 виконавча директорка ІМІ.

Була членкинею громадської ради при Комітеті Верховної Ради України з питань свободи слова, Національної комісії з утвердження свободи слова та розвитку інформаційної галузі при Президенті України (в роки президентства Віктора Ющенка 2005-2010).

З 2008 по 2010 роки викладачка Інституту журналістики КНУ. У 2009 хронікерка програми «Шустер Live» (телеканал «Україна»). Членкиня наглядової ради Школи журналістики «Нова Україна».

З 2010 по 2014 членкиня наглядової ради фонду «Відродження». 2011 року співзаснувала журналістську кампанію «Стоп Цензура». У 2012—2013 членкиня міжвідомчої робочої групи по захисту прав журналістів, голова громадської спостережної ради телеканалу «Інтер». У 2013 вела політичні програми на «5 каналі» та співзаснувала громадську кампанію «Чесно».

Авторка статей у виданнях «Дзеркало тижня», «Телекритика», «Українська правда».

Політична кар'єра

[ред. | ред. код]

У 2014 році була однією з ініціаторів громадської частини майдану, членкиня Ради Майдану.

У 2014 році на парламентських виборах забезпечувала кампанію «Народного фронту» як політтехнологиня.

28 лютого 2014 призначена Олександром Турчиновим заступницею секретаря Ради національної безпеки і оборони України[2] (подала у відставку 6 липня)[3].

26 жовтня 2014 року на позачергових виборах до Верховної Ради України йшла під № 7 у виборчому списку від партії «Народний фронт». З грудня 2014 є народною депутатом України, заступницею голови фракції «Народний фронт».

У 2015 році на місцевих виборах була заступницею керівника штабу для Блоку Петра Порошенка «Солідарність» і вела політично-технологічну та інформаційну частину роботи.

У 2016 році керувала кампанією переможниці по 27 мажоритарному округу Тетяни Ричкової.

Народна депутатка України (IX скликання, з 2019). Членкиня Комітету Верховної Ради з питань антикорупційної політики[4].

Голова комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформаційної політики. Авторка численних законів щодо обмеження російського інформаційного продукту в Україні та інших реформ у сфері медіа.

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • 2014 року за версією журналу «Фокус» посіла 12 місце у рейтингу «100 найвпливовіших жінок України», за рік посіла 8 місце у рейтингу «100 найвпливовіших жінок України»[5], а також 86 місце у рейтингу «100 впливових українців».

Майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру

[ред. | ред. код]

Інформація згідно з декларацією про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру Вікторії Сюмар за 2013, 2014 та 2015 роки міститься на офіційному сайті Верховної Ради України[6].

За даними сайту Корупція.інфо, Вікторія Сюмар припустилася низки помилок і неточностей в декларації за 2014 рік[7].

Джерела

[ред. | ред. код]
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Сюмар Вікторія Петрівна
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Сюмар Вікторія Петрівна

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Депутатка Сюмар оголосила про заміжжя, а її обранець - більше не політик. ТаблоID. 25 липня 2018.
  2. ↑ Сюмар призначили заступником РНБО
  3. ↑ Депутат Виктория Сюмар разъехалась с мужем из-за политики
  4. ↑ Парламент затвердив список своїх комітетів і їх склад. ХТО В ЯКОМУ Новинарня (29.08.2019)
  5. ↑ «Фокус» Топ-100 2015
  6. ↑ Сюмар Вікторія Петрівна — Декларації про доходи. Архів оригіналу за 15 липня 2015. Процитовано 15 липня 2015.
  7. ↑ Журналістика по-депутатськи: Вікторія Сюмар // Корупція. Інфо. Архів оригіналу за 4 липня 2015. Процитовано 10 липня 2015.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сюмар_Вікторія_Петрівна&oldid=42898878