Бронебаштова батарея
Бронебаштована батарея — довготривала оборонна споруда, озброєна баштовою артилерією. Застосовувалися з кінця XIX століття до кінця XX століття[1] як елемент фортечних укріплень або берегової оборони.
У СРСР бронебаштові батареї, зокрема, входили до системи Севастопольського укріпленого району[2] та до системи берегової оборони Владивостока[3].
Під час холодної війни на шведському острові Ойя, також відомому як маяк Ландсорт[en], розташованому в Ботнічній затоці, був побудований гарматний комплекс для захисту від можливого радянського вторгнення. Комплекс складався з багатоповерхового підземного бункера, прихованого в гранітних скелях, із 38 баштовими гарматами калібром 120 мм, і дальністю стрільби до 27 км. Був розрахований на ядерний удар до 100 кілотонн[1].
- Лінія Мажино
- Оборона Севастополя (1941—1942)
- 30-та берегова батарея
- 35-та берегова батарея
- Форт
- Берегова артилерія
- ↑ а б «Stockholm’s strategic Cold War stronghold». Архів оригіналу за 31 січня 2015. Процитовано 23 грудня 2014.
- ↑ Башенные береговые батареи Севастополя. Архів оригіналу за 8 жовтня 2011. Процитовано 5 листопада 2009.
- ↑ Ворошиловская батарея 981
- Бронебашенные установки в крепостях // Военная энциклопедия : [в 18 т.] : [рос.] / под ред. В. Ф. Новицкого [и др.]. — СПб. ; [М.] : Тип. т-ва И. В. Сытина[ru], 1911—1915. (рос.)
