Кафу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Кафу
Кафу
Кафу
Особисті дані
Повне ім'я Маркус Еванжеліста ді Мораес
(Marcos Evangelista de Moraes)
Народження 7 червня 1970(1970-06-07) (54 роки)
  Сан-Паулу, Бразилія
Зріст 176 см
Вага 75 кг
Громадянство  Бразилія
Позиція правий захисник
Інформація про клуб
Поточний клуб завершив кар'єру
Юнацькі клуби
?-1989 «Сан-Паулу»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1989—1994
1994—1995
1995—1997
1997—2003
2003—2008		 Бразилія «Сан-Паулу»
Іспанія «Сарагоса»
Бразилія «Палмейрас»
Італія «Рома»
Італія «Мілан»		 95 (6)
16 (0)
35 (0)
163 (5)
119 (4)
Національна збірна**
Роки Збірна І (г)
1990—2006 Бразилія Бразилія 142 (5)[1]
Звання, нагороди
Нагороди

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 1 лютого 2011.

** Інформацію про ігри та голи за національну збірну
оновлено 1 лютого 2011.

Кафу́ (порт. Cafu, повне ім'я: Маркус Еванжеліста ді Мораес (порт. Marcos Evangelista de Moraes), * 7 червня 1970, Сан-Паулу, Бразилія) — колишній бразильський футболіст. Захисник італійського «Мілана». Чемпіон світу з футболу 1994 та 2002. Віце-чемпіон світу 1998. Переможець Ліги чемпіонів 2007. Один з найкращих правих атакувальних захисників всіх часів. Рекордсмен збірної Бразилії за кількістю проведених ігор.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 7 червня 1970 року у Сан-Паулу, штат Сан-Паулу, Бразилія. Ще з дитинства юний гравець пробував пробитися до різних клубів, але щоразу йому відмовляли. Контракт з «Сан-Паулу» підписав у 1988 році. У сезоні 1989 провів 3 гри у чемпіонаті країни. Поступово став гравцем основного складу і разом з командою переміг у чемпіонаті Бразилії 1991.

Дебют у збірній Бразилії — 12 вересня 1990 р. у грі проти Іспанії (0:3). Учасник 4 чемпіонатів Пд. Америки — Копа Америка (1991, 1993, 1997, 1999). Двічі перемагав у цьому турнірі, 1 раз займав 2-ге місце.

Був у складі «канаріньйос», коли збірна виграла Кубок світу 1994 — того року правого захисника визнали найкращим футболістом Південної Америки. Першим європейським клубом, до якого перебрався Кафу, була іспанська «Сараґоса», яка саме у сезоні 1994/95 здобула Кубок володарів кубків. У іспанській команді Кафу бул лише сезон, потім повернувся на батьківщину — до «Палмейрас».

Влітку 1997 підписав контракт з італійською «Ромою». За велику швидкість римські уболівальники нагородили його прізвиськом «Il Pendolino» (назва італійського швидкісного поїзда). Під керівництвом італійського спеціаліста Фабіо Капелло «Рома» у сезоні 2000/01 виграла Серію «А», а наступного року Кафу вже у ранзі капітана збірної перемагає на чемпіонаті світу 2002.

Сезон 2003/04 правий захисник починає у «Мілані». Разом з «россо-нері» Кафу виграє титул чемпіона Італії 2004, здобуває Суперкубок країни і проводить всі 120 хв. захоплюючого фіналу Ліги чемпіонів 2004/05, де «Ліверпуль» переміг італійський клуб після 3:3 у осн. часі завдяки серії пенальті. У сезоні 2005/06 і пізніше бразилець вже не грає так багато ігор у основному складі. У першості 2006/07 на його позицію «Мілан» придбав Массімо Оддо з «Лаціо».

Тренер Бразилії Карлус Альберту Парейра все-таки визначив для Кафу місце основного правого оборонця на чемпіонаті світу 2006 у Німеччині. Виліт у чвертьфіналі занепокоїв футбольну громадськість Бразилії і новим керманичем призначено колишнього відомого півзахисника збірної Дунґу. Він взяв курс на омолодження національної команди і перестав викликати багатьох «ветеранів» (зокрема Роберто Карлоса, Рональду, Діда і Кафу). Загалом на чемпіонатах світу бразилець зіграв 20 матчів. Він поділяє з поляком Ґжеґожем Лято 6-7 місце в історії за кількістю зіграних на ЧС поєдинків[2]. У збірній Бразилії він є рекордсменом — за 16 років захисник провів 142 гри за «канаріньйос».

Сезон 2007/08 Кафу почав на лаві запасних — його швидкість та фізпідготовка перестала задовольняти Карло Анчелотті. По завершенні сезону вирішив закінчити футбольну кар'єру.

У середині лютого 2008 з'явилася інформація, що 37-річний бразилець отримав від «Арсеналу» (Київ) пропозицію продовжити кар'єру в Україні[3] [4]. Ці чутки не були підтверджені і просто стали частиною PR-кампанії керівництва «каштанчиків», спрямованої на збільшення популярності команди.

Коли Кафу повідомили про бажання Вадима Рабиновича, бразилець сказав, що «нічого смішнішого у житті не чув».[5]

Титули та досягнення

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Ігри та голи за збірну Бразилії (rsssf.com). Архів оригіналу за 25 Грудня 2018. Процитовано 15 Лютого 2008.
  2. ↑ Футболісти, які зіграли найбільше матчів на Кубку світу [Архівовано 20 липня 2009 у Wayback Machine.] (англ.)
  3. ↑ «Кафу согласен на Арсенал?» (football.ua 14 лютого 2008) [Архівовано 15 лютого 2008 у Wayback Machine.](рос.)
  4. ↑ [«Президент «Арсенала» Вадим Рабинович: Кафу должен быть счастлив играть в Киеве» («Комсомольская правда» в Украине», 14.02.2008)(рос.). Архів оригіналу за 15 лютого 2008. Процитовано 16 лютого 2008. «Президент «Арсенала» Вадим Рабинович: Кафу должен быть счастлив играть в Киеве» («Комсомольская правда» в Украине», 14.02.2008)(рос.)]
  5. ↑ Кафу смішно від того, що він поїде грати в київський «Арсенал»… (champion.com.ua)[недоступне посилання з квітня 2019]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кафу&oldid=43186887