Оттавіо Бугатті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Оттавіо Бугатті
Оттавіо Бугатті
Оттавіо Бугатті
Особисті дані
Народження 23 вересня 1928(1928-09-23)
  Лентате-суль-Севезо, Італія
Смерть 13 вересня 2016(2016-09-13) (87 років)
  Сан-Пеллегрино-Терме
Зріст 170 см
Вага 75 кг
Громадянство  Італія
Позиція воротар
Юнацькі клуби
Італія «Віс Нова» (Джуссано)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1949–1951 Італія «Сереньо»  ? (?)
1951–1953 Італія СПАЛ 72 (-87)
1953–1961 Італія «Наполі» 256 (-329)
1961–1965 Італія «Інтернаціонале» 25 (-15)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1956 Італія Італія (B) 1 (?)
1952–1958 Італія Італія 7 (-13)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1975–1976 Італія «Салернітана» (мол. воротарі)
1977 Італія СПАЛ
? Італія «Наполі» (мол.)
1982–1985 Італія «Кавезе»
1988–1990 Італія «Кавезе»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Оттавіо Бугатті (італ. Ottavio Bugatti, нар. 23 вересня 1928, Лентате-суль-Севезо — пом. 13 вересня 2016, Сан-Пеллегрино-Терме) — італійський футболіст, що грав на позиції воротаря. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер.

Виступав, зокрема, за клуби «Наполі» та «Інтернаціонале», а також національну збірну Італії.

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

Народився 23 вересня 1928 року в місті Лентате-суль-Севезо. Вихованець команди «Віс Нова» (Джуссано)[1].

У дорослому футболі дебютував 1949 року виступами за команду клубу «Сереньо» з Серії В, в якій провів два сезони.

Після вильоту команди до Серії С у 1951 році, президент СПАЛа Паоло Мацца запросив Бугатті до свого клубу, який в тому сезоні дебютував у Серії А[2]. Дебютував у елітному дивізіоні і сам Оттавіо[2][3], відразу ставши основним воротарем команди, провівши у її складі за два сезони 72 матчі в чемпіонаті.

Своєю грою за клуб з Феррари Бугатті привернув увагу президента «Наполі» Акілле Лауро, до складу якого воротар приєднався влітку 1953 року за 55 мільйонів лір[1][4]. Відіграв за неаполітанську команду наступні вісім сезонів своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Наполі», був основним голкіпером команди. За команду з Неаполя Бугатті провів 256 матчів (13 результат за всю історію клубу).

1961 року, після вильоту «Наполі» до Серії В, Оттавіо, який вже був на той час капітаном команди[5], перейшов до «Інтернаціонале», за який відіграв 4 сезони. У міланському клубі виконував роль запасного воротаря спочатку Лоренцо Буффона, а після його уходу став дублером Джуліано Сарті. За цей час двічі виборював титул чемпіона Італії, а також по два рази ставав володарем Кубка чемпіонів УЄФА та Міжконтинентального кубка, хоча й у жодному з виграних фіналів на поле не виходив. Завершив професійну кар'єру футболіста виступами за «Інтернаціонале» у 1965 році.

Виступи за збірні

[ред. | ред. код]

16 липня 1952 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Італії в матчі проти збірної США (8:0) на Олімпійських іграх 1952 року у Гельсінкі. У другому матчі італійці з Бугатті у воротах поступились угорцям і покинули турнір, проте Оттавіо до 1958 року продовжив викликатись до збірної, за яку загалом провів у формі головної команди країни лише 7 матчів, пропустивши 13 голів.

Кар'єра тренера

[ред. | ред. код]

Розпочав тренерську кар'єру, повернувшись до футболу після тривалої перерви, 1975 року, увійшовши до тренерського штабу клубу «Салернітана»[6].

В 1977 році недовго очолював СПАЛ[7], після чого входив до тренерського штабу клубу «Наполі».

Останнім місцем тренерської роботи був клуб «Кавезе», головним тренером команди якого Оттавіо Бугатті був до 1990 року.

Помер 13 вересня 2016 року на 88-му році життя у місті Сан-Пеллегрино-Терме.

Статистика виступів

[ред. | ред. код]

Статистика виступів за збірну

[ред. | ред. код]
 Статистика матчів і голів за збірну — Італія Італія
Дата Місто Господарі Результат Гості Турнір Голи Примітки
16/07/1952 Тампере США США 0 – 8 Італія Італія ОІ 1952 -
21/07/1952 Гельсінкі Угорщина Угорщина 3 – 0 Італія Італія ОІ 1952 -3
26/05/1957 Лісабон Португалія Португалія 3 – 0 Італія Італія Відбір до ЧС 1958 -3
04/12/1957 Белфаст Північна Ірландія Північна Ірландія 2 – 2 Італія Італія товариський матч -2
22/12/1957 Мілан Італія Італія 3 – 0 Португалія Португалія Відбір до ЧС 1958 -
15/01/1958 Белфаст Північна Ірландія Північна Ірландія 2 – 1 Італія Італія Відбір до ЧС 1958 -2
23/03/1958 Відень Австрія Австрія 3 – 2 Італія Італія Кубок Центральної Європи -3
Усього Матчів 7 Голів -13

Титули і досягнення

[ред. | ред. код]
«Інтернаціонале»: 1962–63, 1964–65
«Інтернаціонале»: 1963–64, 1964–65
«Інтернаціонале»: 1964, 1965

Фільмографія

[ред. | ред. код]

Бугатті також взяв участь у комедійному фільмі «Страшний суд»[8], в якому зіграв роль самого себе[9].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б OTTAVIO BUGATTI, L'EROE DI TORINO pianetaazzurro.it
  2. ↑ а б C.Fontanelli, P.Negri, Il calcio a Ferrara, GEO Edizioni, pag.143
  3. ↑ Almanacco illustrato del calcio 2007, ed. Panini, pag. 593
  4. ↑ C.Fontanelli, P.Negri, Il calcio a Ferrara, GEO Edizioni, pag.152
  5. ↑ Il Calcio e il Ciclismo Illustrato, numero 38, 22 settembre 1960, p. 15
  6. ↑ Stagione 1975-1976 Salernitanastory.it
  7. ↑ C.Fontanelli, P.Negri, Il calcio a Ferrara, GEO Edizioni, pag.247
  8. ↑ IMDB.com
  9. ↑ Cast artistico de Il giudizio universale. Архів оригіналу за 6 грудня 2010. Процитовано 23 грудня 2016.

Посилання

[ред. | ред. код]


Футболіст Це незавершена стаття про футболіста.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Оттавіо_Бугатті&oldid=34056759