Угорське князівство
| Угорське князівство угор. Magyar Fejedelemség | |||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||
 | |||||||||||||||||||
| Столиця | Естергом та Секешфегервар | ||||||||||||||||||
| Релігії | Астролатрія [1] | ||||||||||||||||||
| Форма правління | монархія | ||||||||||||||||||
| Надьфейеделем | |||||||||||||||||||
| - 895 — 907 | Арпад | ||||||||||||||||||
| - 907 — 947 | Золта | ||||||||||||||||||
| - 947 — 955 | Файс | ||||||||||||||||||
| - 955 — 972 | Такшонь | ||||||||||||||||||
| - 972 — 997 | Ґеза | ||||||||||||||||||
| - 997 — 1000 | Стефан I Святий | ||||||||||||||||||
| Кенде | |||||||||||||||||||
| - ? до 904 | Курсан | ||||||||||||||||||
| Історичний період | Середньовіччя | ||||||||||||||||||
| - Засновано | 895 | ||||||||||||||||||
| - Коронація Стефана І | 25 грудня 1000 | ||||||||||||||||||
| Населення | |||||||||||||||||||
| - 900 | |||||||||||||||||||
| - 1000 | 1−1,5 млн[4] л. | ||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||
| Сьогодні є частиною |  Угорщина Румунія Словаччина
| ||||||||||||||||||
Угорське князівство[5][6][7][8][9] (угор. Magyar Fejedelemség) або Велике князівство Угорське[10][11] (угор. Magyar Nagyfejedelemség)[12] — перша угорська держава на Середньодунайській низовині, заснована у 896 або 895 році[13][14][15]. У 1000 році Стефан I посів князівський престол і перетворив державу на королівство[16][17][18].
Самоназва угорців — «мадяри» (magyarok, однина — magyar). Це слово співзвучне з самоназвою споріднених їм народів — хантів і мансі (mańśi)[19]. Країна Угорщина періоду 830—89 відома з джерел як «Ателькез» (Etelk'z), а самоназвою цього об'єднання було «Хетумогер» («сім племен мадяр»). Після усобиці в Хозарському каганаті 860-х рр. до союзу Угрів приєдналося плем'я хозарського походження — кабари. Напередодні усобиці не пізніше 850-х рр. хозари надали можливість уграм обрати єдиного правителя, яким став Алмош, батько Арпада — засновника угорської королівської династії Арпадів.
Близько 890 року під тиском хозар і огузів частина печенізьких племен переправилася через Волгу і почала тіснити угорців. У підсумку угорці були змушені покинути Ателькузу та мігрувати на захід через Дніпро.
За даними угорської хроніки «Gesta Hungarorum», князь Алмош розгромив неназваного князя (ймовірно, Олега), осадив його в Києві і погодився піти тільки після того, як руси заплатили йому викуп у 10 тис. марок сріблом.
Передана в пізнішому угорському літописанні (Анонім Угорський) легенда про швидке переселення угорців лісовим маршрутом через Суздаль (нині місто Владимирської обл., РФ), Київ, Володимир, Галич (давній) і перевали в Східних Карпатах не відповідає історичним реаліям.
Поява угорців на дніпровському правобережжі призвела до конфлікту з Болгарією. В цей час болгарський цар Симеон вів війну з Візантією, але незважаючи на це, угорці були розбиті і були змушені продовжити рух на захід, за Карпати — в Паннонію.
Близько 906 року угорці, розгромивши залишки Великоморавської держави, захоплюють Паннонську рівнину. Угри здійснювали далекі грабіжницькі походи Західною Європою, які закінчилися 955 їхньою поразкою від війська короля Оттона I, після чого угри почали переходити до осілого способу життя та формування територіальної державності. Епоха «здобуття батьківщини» тривала до прийняття християнства у 1000; ця подія є умовною хронологічною межею між історією «угрів» як степового кочового племені та «угорців» як населення сталого державного утворення на теренах Центральної Європи. В 11 ст. угорці оволоділи Трансильванією (Семигородом), що завершило формування осердя території середньовічного Угорського королівства. Входження Угорщини до системи християнських держав відбулося у 1000, коли Стефан І отримав від Папи Римського титул короля.
До кінця правління Апарда владу у державі було поділено між князем та військовим лідером. Вождь на ім'я Курсан був кенде (угорський релігійний, «сакральний вождь»), а Апард — дюлою, військовим лідером.
| Правління | Надьфейеделем | Дата народження | Дата смерті | Коментар |
| 895 — 907 | Арпад | 845 | 907 | |
| 907 — 947 | Золта | 880 або 903 | 950 | |
| 947 — 955 | Файс | ? | ? | |
| 955 — 972 | Такшонь | 931 | 972? | |
| 972 — 997 | Ґеза | 945 | 997 | |
| 997 — 1000 (або 1001) | Стефан I Святий | 975? | 1038 | Був надьфейеделемом з 997 р. по 25 грудня 1000 р. Дружина Гізела Баварська |
- ↑ Berend, Nora; Laszlovszky, József; Szakács, Béla Zsolt (2007). "The kingdom of Hungary", in Berend, Nora (2007); Christianization and the Rise of Christian Monarchy: Scandinavia, Central Europe and Rus, c. 900–1200; Cambridge University Press; ISBN 978-0-521-87616-2.
- ↑ а б в (угор.) József Kovacsics, Magyarország népességtörténete a konferenciasorozat tükrésben (896—1870), In: Demographia, 1996 — Volume 39, Number 2-3.
- ↑ а б (англ.) A Country Study: Hungary. Federal Research Division, Library of Congress. Процитовано 6 березня 2009.
- ↑ (англ.) Péter Rabb, Natural conditions in the Carpathian Basin of the middle ages, 2007, p. 58.
- ↑ S. Wise Bauer, The history of the medieval world: from the conversion of Constantine to the First Crusade, W. W. Norton & Company, 2010, p. 586
- ↑ George H. Hodos, The East-Central European region: an historical outline, Greenwood Publishing Group, 1999, p. 19
- ↑ Ferenc Glatz, Magyar Történelmi Társulat, Etudes historiques hongroises 1990: Environment and society in Hungary, Institute of History of the Hungarian Academy of Sciences, 1990, p. 10
- ↑ Acta historica, Volumes 105—110, József Attila Tudom. Bölcs. Kar, 1998, p. 28
- ↑ Oksana Buranbaeva, Vanja Mladineo, Culture and Customs of Hungary, ABC-CLIO, 2011, p. 19
- ↑ Colin Davies, The emergence of Western society: European history A.D. 300—1200, Macmillan, 1969, p. 181
- ↑ Jennifer Lawler, Encyclopedia of the Byzantine Empire, McFarland & Co., 2004, p.13
- ↑ Hadtörténelmi közlemények, Volume 114, Hadtörténeti Intézet és Múzeum, 2001, p. 131
- ↑ The encyclopedia Americana, Volume 14, Grolier Incorporated, 2002, p. 581
- ↑ Encyclopedia Americana, Volume 1, Scholastic Library Pub., 2006, p. 581
- ↑ Zahava Szász Stessel, Wine and thorns in Tokay Valley: Jewish life in Hungary: the history of Abaújszántó, Fairleigh Dickinson Univ Press, 1995, p. 47
- ↑ University of British Columbia. Committee for Medieval Studies, Studies in medieval and renaissance history, Committee for Medieval Studies, University of British Columbia, 1980, p. 159
- ↑ Peter F. Sugar, Péter Hanák [1] A History of Hungary, Indiana University Press, 1994, pp 12-17
- ↑ Pál Engel, Tamás Pálosfalvi, Andrew Ayton, The Realm of St. Stephen: A History of Medieval Hungary, 895—1526, .B.Tauris, 2005, p. 27
- ↑ Мадьяр - Этимологический словарь Фасмера - Энциклопедии & Словари. enc-dic.com. Процитовано 30 березня 2017.
- Kozma, Gábor (Editor) та ін. (December 2011). New Results of Cross-Border Co-operation (PDF). The Department of Social Geography and Regional Development Planning of the University of Debrecen; et al. Процитовано 2 червня 2012. ISBN 9789638916730
- Balassa, Iván, ред. (1997). Magyar Néprajz IV [Hungarian ethnography IV.]. Budapest: Akadémiai Kiadó. ISBN 963-05-7325-3.
- Berend, Nora; Urbańczyk, Przemysław; Wiszewski, Przemysław (2013). Central Europe in the High Middle Ages: Bohemia, Hungary and Poland, c. 900-c. 1300. Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-78156-5.
- Madgearu, Alexandru (2008). The Mission of Hierotheos: Location and Significance. Byzantinoslavica. 66: 119—138.
- Madgearu, Alexandru (2017). Further Considerations on Hierotheos’ Mission to the Magyars. Acta Musei Napocensis. 54 (2): 1—16.
- Wolf, Mária; Takács, Miklós (2011). Sáncok, földvárak" ("Ramparts, earthworks") by Wolf; "A középkori falusias települések feltárása" ("Excavation of the medieval rural settlements") by Takács. У Müller, Róbert (ред.). Régészeti Kézikönyv [Handbook of archaeology]. Magyar Régész Szövetség. с. 209—248. ISBN 978-963-08-0860-6.
- Wolf, Mária (2008). A borsodi földvár (PDF). Művelődési Központ, Könyvtár és Múzeum, Edelény. ISBN 978-963-87047-3-3.
- О. В. Комар Угорщина // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 204. — ISBN 978-966-00-1359-9.
- К. Галушко Угри // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 206. — ISBN 978-966-00-1359-9.
| Угорщина в темах | ||
|---|---|---|
| Державний лад |  | |
| Державні символи | ||
| Економіка | ||
| Географія | Столиця • Міста • Крайні точки • Геологія • Корисні копалини • Гідрологія • Регіони • Велика рівнина та Північ • Задунав'я • Великий Альфельд • Північний Великий Альфельд • Південний Великий Альфельд • Малий Альфельд • Центральна Угорщина • Західне Задунав'я • Південне Задунав'я • Центральне Задунав'я • Центральна Угорщина • Балатон • Кекеш | |
| Історія | ||
| Населення | Угорці • Угорці в Україні • Секеї (Секеї Буковини) • Чанґо • Болгари в Угорщині • Мадяраби • Іредентизм | |
| Культура | Угорська мова • Чардаш • Угорська кухня (Боб-гуляш • Бограч • Гуляш • Лечо • Тархоня) • Архітектура • Релігія (Католицизм • Греко-католицизм) • Освіта • Література • Національна бібліотека • Сіґет • Спадщина ЮНЕСКО • Порцеляна Херенд • Туризм • Чікош | |
| Спорт | ||
| Інше | ||