Douglas F4D Skyray
| Douglas F4D Skyray | |
|---|---|
 | |
| Skyray | |
| Призначення: | палубний винищувач |
| Перший політ: | 23 січня 1951 |
| Прийнятий на озброєння: | 1956 |
| Знятий з озброєння: | 1964 |
| Період використання: | 1956-1964 |
| На озброєнні у: | ВМС США, Морської піхоти США |
| Розробник: | Douglas Aircraft Company[1]  |
| Всього збудовано: | 422 |
| Конструктор: | Ед Хайнеман |
| Екіпаж: | 1 особа |
| Максимальна швидкість (МШ): | 1 200 км/год |
| Бойовий радіус: | 320 км |
| Дальність польоту: | 1 100 км |
| Дальність польоту з ППБ: | 1 900 км |
| Практична стеля: | 17 000 м |
| Швидкопідйомність: | 5 598 м/хв, 93,3 м/с |
| Довжина: | 13,8 м |
| Висота: | 3,96 м |
| Розмах крила: | 10,21 м |
| Площа крила: | 52 м² |
| Кут стрілоподібності крила по лінії ¼ хорд: | (Кут стрілоподібності крила по лінії ¼ хорд)° |
| Споряджений: | 10 273 кг |
| Двигуни: | 1 Pratt Whitney J57-P-2 (J57-P-8B) |
| Тяга (потужність): | 45 кН |
| Тяга форсажна: | 71 кН |
| Гарматне озброєння: | чотири × 20 мм Temco-Ford |
| Боєзапас: | 65 снарядів/ствол |
| Кількість точок підвіски: | 6 |
| Маса підвісних елементів: | 1814 кг |
| Підвісне озброєння: | бомби, ПУ 72х70-мм НКР. |
Douglas F4D Skyray у Вікісховищі | |
F4D Skyray (укр. «Скайрей»)[a] — американський палубний винищувач-перехоплювач. Перший у світі винищувач палубного базування, здатний перевищити швидкість звуку.
1947 року американський флот склав вимоги для нового винищувача — той мав перехоплювати і знищувати ворожі літаки на висоті 15 240 м (50 000 футів) за п'ять хвилин після оголошення повітряної тривоги.
Перший серійний літак злетів у липні 1954 року. Після цього серійне виробництво наростало, досягши максимуму 1957 року, коли за тиждень з конвеєра сходило три літаки.
Перша бойова ескадрилья винищувачів F4D-1 (VF-74) перелетіла на авіаносець «Рузвельт» навесні 1956 року. 1957 року флот мав п'ять таких ескадрилей.
Літак використовувався у липні і серпні 1958 року за програмою «Пілот» для запуску ракети-носія Пілот в зоні викиду над протокою Санта-Барбара (англ. Santa Barbara Channel Drop Zone) після зльоту з повітряної бази військово-морського флоту США Поінт-Мугу (англ. Naval Air Station Point Mugu).
Програму Пілот закрито в серпні 1958 року і замінено NOTS-EV-2 Caleb. Програма Пілот була засекреченою до 1994 року.
- Екіпаж: 1 пілот
- Довжина: 13,8 м
- Розмах крил: 10,21 м
- Висота: 3,96 м
- Площа крила: 52 м²
- Маса порожнього: 7268 кг
- Маса спорядженого: 10 273 кг
- Максимальна злітна маса: 12 300 кг
- Двигун: Пратт-анд-Вітні J57-P-8 (1×45/71 кН)
- Максимальна швидкість: 1200 км/год
- Дальність польоту: 1100 км
- Дальність польоту з підвісними баками: 1900 км
- Практична стеля: 17 000 м
- Швидкопідйомність: 93,3 м/с (5598 м/хв)
- Питоме навантаження на крило: 198 кг/м²
- Тягооснащеність: 0,71
- Гармати: 4×20 мм, боєзапас — 65 снарядів/ствол
- Ракети: 6 блоків 7 × 70 мм некерованих ракет або
- 4 блоки 19 × 70 мм некерованих ракет;
- 4 × AIM-9 Sidewinder протиповітряні ракети
- Бомби: 2×910 кг
- ↑ Від англ. sky — «небо» та ray — «промінь» або «скат»
Індекс F (fighter) в чинній системі позначень авіації та ракет означає «штурмовик».
Індекс 4D в системі позначень Флоту США зразка 1922 року означає четвертий літак цього типу компанії Douglas
- F4D Skyray [Архівовано 5 жовтня 2012 у Wayback Machine.](рос.)
- Програма Пілот і програма Калеб [Архівовано 5 березня 2012 у Wayback Machine.](англ.)
|
Це незавершена стаття з авіації. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
